Рослини заздалегідь готуються до зими, але бувають зими, коли лісові дерева сильно страждають від морозу, аж до вимерзання. Причиною загибелі нерідко є попередні несприятливі літні умови (посуха, велика кількість дощів), протягом яких рослини не проходять повного циклу розвитку до настання холодів. В результаті такі рослини пошкоджуються морозами.  Щоб пережити зиму, вони виробили ряд пристосувань.

Виростити розсаду капусти насправді доволі просто. Спочатку висівають насіння, вирощують сіянці, а потім у фазі сім'ядоль їх пікірують в парник, ящик, а краще в поживні торфяні горщечки, які щільно встановлюють в парник(або у відкритий грунт) і засипають поживною сумішшю. Термін посіву насіння на розсаду визначають виходячи з того, що від висіву насіння до появи сходів проходить 7 - 13 днів, а від сходів до повноцінної розсади ще 45-50 днів. Тому висівати насіння в ящики для отримання гарної розсади капусти треба за 55-65 днів до її висадки в грунт. Виходячи з цього,  за часом легко підрахувати потрібний термін посіву насіння. 

Баклажан - самий теплолюбний овоч сімейства пасльонових. В умовах північного заходу баклажан вирощують через розсаду в парниках або теплицях. Рослина не переносить заморозки. Баклажан - світлолюбна і теплолюбна рослина, але плодоносить тільки при короткому дні. 

Переросла розсада зовсім не означає кінець світу. Є кілька перевірених методів як це виправити. Такі випадки відбуваються як у початківців, так і у бувалих городників. Причини у цього можуть бути різні. Брак світла, загущені посадки, зайве тепло. А може бути все простіше і банальніше: за календарем час садити, розсада вже готова, а на вулиці холодно і сніг по коліно. Що робити? Якщо за термінами, розсада пішла посилено рости, як мінімум необхідно знизити температуру і зменшити полив.  

Садова суниця (багато хто звик називати цю ягоду полуницею, на лат. Fragaria) - з давніх давен відома людям ароматна і неймовірно смачна ягода, справжня королева саду. Незважаючи на це,  щоб щороку отримувати гарний урожай, при вирощуванні суниці важливо враховувати безліч тонкощів. Суниця з давніх-давен служила людині не тільки ласощами, їжею, а й прекрасними ліками. Багато народів почали використовувати її з лікувальною метою вже за кілька століть до н.е. 

Багато хто з нас думає, що кактуси, як екзотичні рослини пустель Південної Америки не можуть зростати у наших кліматичних умовах, той помиляється. Слід лише відшукати пізнавальну потрібну інформацію про ці рослини і ви дізнаєтесь багато цікавого про них, і, зокрема про те, що кактуси зимують не лише на підвіконнях в квартирах, але і у відкритому ґрунті.

Король овочів – саме так називали шпинат на його батьківщині Персії. Там його вважали головним вітамінним овочем і смачним делікатесом. Саме звідти розпочинався тріумфальний хід цієї рослини по всьому світу, після того як араби познайомили з нею іспанців. Після відкриття Америки шпинат попав за океан і став однією з найпопулярніших овочевих рослин. В Україні шпинат не такий відомий, але в останній час його все частіше можна зустріти на присадибних ділянках.

Картоплю називають другим хлібом, бо її бульби містять крохмаль, цукор, білок, мінеральні солі. За умов тривалого зберігання та при промерзанні частина крохмалю розкладається на цукор, і картопля набуває неприємного солодкуватого смаку. При зберігання бульб на світлі вони зеленіють і в них утворюється отруйна речовина – соланін.

Можна сказати, що історія цибулі самим тісним чином пов’язана з історією світової цивілізації. Перебільшення? Тоді давайте відправимось в глибину віків. Батьківщина знайомої нам цибулі – Ближній Схід. Іще в глибоку давнину її вирощували там не лише для їжі. Скромна цибуля вважалась обрядовим атрибутом культових обрядів. В Давньому Єгипті цибуля отримала велику славу. Її знаходили в гробницях фараонів. В ті часи цибуля вважалась священною рослиною і вживати її в їжу простому народу заборонялося. Але уже тоді за нею признавали високі цілющі властивості.

Місцеві назви – кизиль, роговик, дерн. Високий (2-5 м) кущ родини деренових або невелике деревце з круглою кроною. Молоді пагони зеленувато-сірі, а старі вкриті сірою тріщинуватою корою. Листки супротивні від яйцеподібних до ланцетних (6-10 см завдовжки), зелені, цілокраї, сидять на коротких черешках, вкритих, як і пластинка, притиснутими волосками. Квітки дрібні (до 10 мм у діаметрі), золотисто-жовті, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. У кожному суцвітті 5-9 квіток, оточених спільною чотирилистою обгорткою. Квітка 4-5-членна, двостатева, тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід темно-червона (жовта або рожева) соковита кістянка (12-30 мм завдовжки), овальна або грушоподібна. Кісточка тверда, веретеноподібна, майже гладенька.