4.12.2024, 07:09
» » »

Акліматизований кактус опунція на півночі України
Опунція та рокарій

Багато хто з нас думає, що кактуси, як екзотичні рослини пустель Південної Америки не можуть зростати у наших кліматичних умовах, той помиляється. Слід лише відшукати пізнавальну потрібну інформацію про ці рослини і ви дізнаєтесь багато цікавого про них, і, зокрема про те, що кактуси зимують не лише на підвіконнях в квартирах, але і у відкритому ґрунті.

Мова в даній статті піде про незвичайний зимостійкий рід кактусів – зимостійкі опунції.

 

Біологічна характеристика опунцій

 

Опунція (Opuntia) – найбільший рід родини кактусових та є основним представником підродини опунцієві, що нараховує понад 200 видів, починаючи з низькорослих сланких і закінчуючи крупними майже деревними рослинами.  Види цього роду наділені ознаками що відрізняють їх від інших родів. А це, перш за все, сегментовані стебла, рудементні листя, які зберігаються лише на молодих пагонах, своєрідні колючки – глохідії з зазубреними кінчиками, крупне округле насіння.

Слід зазначити, що у опунції самий найширший ареал розповсюдження в порівнянні з іншими родинами кактусів. Опунція зростає від півдня Канади до Південної Аргентини. Природній ареал зростання цих рослин в географічному масштабі простягається територіями тропічних, субтропічних і помірних областей. Найбільше видів зростає в Мексиці, Перу і на Голопагоських островах. Крім того, за допомогою людини опунції розповсюдились по світу значно більше ніж інші кактуси. Так, представники виду О. (природного гібриду) vulgaris-monacantha були вивезені з Південної Америки до Європи і Північної Африки понад 200 років тому, де згодом були інтродуковані. Деякі інші види опунції були завезені до Азії та Австралії, подекуди стали займати значні території, перетворившись на рослини-агресори.

 

Розповсюдження опунції по Україні

Всім відомо, що основна група кактусів є теплолюбними, але існують представники цього виду рослин, які успішно зимують у відкритому ґрунті і досить впевнено витримують низькі температури та морози. Серед них виділяють чималу кількість видів саме опунцій. Морозостійкі опунції складають основну групу кактусів, які вирощуються у відкритому ґрунті в багатьох країнах з помірним кліматом.  Не виключенням цього є і територія України. Вперше ці рослини були завезені на крайній південь країни до Криму у XIX столітті. Їх почали вирощувати в якості інтродуцентів в Нікітському ботанічному саду, а пізніше рослина поширилась на інші території Кримського півострова. З розвитком ботанічної справи, закладання і створення ботанічних садів опунції "покрокували" у північному напрямі. І навіть в здичавілому стані їх можна було віднайти в Одеській, Херсонській, Донецьких областях.

На сьогоднішній день в багатьох ботанічних садах України, приватних колекціях ця рослина вирощується у відкритому ґрунті, досягаючи північних кордонів країни. Деякі морозостійкі види  опунції вирощуються любителями в Білорусії, європейській частині Росії, включаючи місто Санкт-Петербург.

 

Особливості зростання  опунції у помірному кліматі

Для успішного вирощування зимостійких опунцій, їх слід висаджувати на добре дреновані сонячні і захищені від вітру ділянки. В осінньо-зимовий періоди росини слід захищати від застою холодної води, а в місцевостях з особливо холодними зимами ще й від морозів, забезпечивши рослинам сухе укриття.

Яким же чином опунція пристосувалась до низьких температур помірного клімату і витримують зиму  у відкритому ґрунті? Річ у тім, що восени рослина остаточно припиняє ріст і з пониженням температурних показників поступово позбавляється вологи в стеблових сегментах, які зморщуються, деформуються і остаточно полягають на поверхню ґрунту. У такому стані рослини перебувають весь зимовий період. Навесні, починаючі з кінця березня, коли відчутно підвищується денна і нічна температура (вище позначки 00С) стебла опунції поступово розправляються і набираються вологи. Разом з цим, змінюється і їх колір – з буро-зеленого до зеленого. В травні спостерігаються всі основні ознаки  вегетації рослини, починається їх інтенсивний ріст.

 

Агротехнічні заходи вирощування опунції

Краще за все опунція полюбляє суглинисто-піщані ґрунти, добре реагує на підживлення перегноєм або дерновою землею, не переносить кислі ґрунти, про що свідчить пригнічений стан рослини та низький відсоток розростання куща. Для висаджування садивного матеріалу опунції слід обирати відкриті сонячні місця південної експозиції. При створенні належних умов вирощування опунція зацвітає, як правило, на другий рік влітку. Квіти розквітають вранці і зберігаються до вечора. Після цвітіння рослина утворює плоди овальної форми, які при дозріванні з зеленого набувають темно-рожевого кольору. У більшості видів опунцій плоди є їстівними, але при вживанні в їжу їх слід почистити від шкірочки, на якій розміщені мікроскопічні голки. З дозрілих плодів збирають насіння.

Розводять опунції переважно вегетативним способом, укоріненням стеблових сегментів, які легко відділяються від рослини. Цей спосіб розмноження краще за все роботи в травні з тим аби відокремлені стебла змогли добре вкоренитись впродовж літа.

Існує і інший спосіб розмноження цих рослин – насіннєвий. Слід зазначити, що схожість насіння зберігається упродовж двох років. Як свідчить практичний досвід, висівати насіння слід ранньою весною у закритому ґрунті, попередньо замочивши його. Оптимальне проростання насіння відбувається при температурі +22-250С. Трапляються випадки, коли під кущами опунції можна знайти молоді рослинки, які виросли шляхом самосіву.

У природі ворогами молодих пагонів є равлики та слимаки. А також перезволоження ґрунту, або застій води під рослинами.

 

З досвіду вирощування опунції шосткинськими юннатами

На навчально-дослідну земельну ділянку Шосткинської міської станції юних натуралістів опунція потрапила у 2007 році – екземпляр сегменту  оpuntia fragilis (фрагіліс) привезли з міста Ізмаїл Одеської області. Другий екземпляр опунції оpuntia polyacantha (поліаканта) привезли у 2009 році з міста Ялти АР Крим. Завезені рослини добре прижились на відведеній сонячній ділянці з піщаним ґрунтом. На другий рік обидві рослини дали приріст по 3-4 нових сегменти стебел. Перше цвітіння було зафіксовано на третьому році. Впродовж перших двох років кущики опунції восени накривали гілками ялини та сухим листям. У подальшому, після того, як кущі опунції набули відповідних розмірів (20-25 см у діаметрі) процес укриття на зиму припинили. Рослини добре перезимовували, розвивались та квітували. У 2014 році в  травні було проведено дослід з вкорінення 10 сегментів, які добре прижилися і дали приріст у перший рік росту. Тож зараз, юні квітникарі станції юннатів мають свій власний посадковий матеріал зимостійких опунцій.

Навесні 2016 року юннати запланували закласти дослід по насіннєвому розмноженню опунції з насіння, яке зібрали у вересні 2015 року.

 

Характеристика деяких зимостійких видів опунції

Opuntia basilaris (базиляріс) – широко відома і розповсюджена в культурі опунція. Її низькі кущі створюють щільні дернини височиною до 50 см і діаметром до 2 м. Сегменти видовжено-плоскі блакитно-зеленого кольору до 20 см довжиною, 10 см широчиною і 1,5 см товщиною. Глохидії коричневі до 3 мм довжиною. Колючок зазвичай немає. Квіти  – від жовтих до червоних, інколи білі, до 7,5 см довжиною і діаметром. Вид дуже мінливий. Виділяють декілька природних різновидів, виведені деякі сорти на основі цього виду. Опунція базиляріс відноситься до групи зимостійких кактусів, але потребує укриття у морозні зими. Опунція використовується місцевим населенням у медичних цілях.

 

Opuntia camanchica (каманчика) – вид близький до О. phaeacantha. Утворює кущі височиною до 25 см, гілки полягають, сегменти – довжиною до 17 см і широчиною до 14 см, до 8 коричневих колючок, деякі з яких пласкі, саме найдовші до 5 см. Квіти жовті до 8 см діаметром. Зимостійка опунція, на її основі виведені садові сорти.

 

Opuntia darwinii (дарвіні). Maihueniopsis. Оливково-зеленуваті кулеподібні пагони, діаметром до 3 см. Утворює невеликі куртини, височиною до 10 см, 4-6 жовтуватих пласких колючок довжиною до 4 см. Квіти до 6 см діаметром коричнювато-жовтого кольору. Даний вид належить до числа зимостійких, придатних для круглорічного вирощування у відкритому ґрунті.

 

Opuntia macrorhiza (макрориза) утворює низькі кущі зі сланкими гілками, діаметром до 2 м. Сегменти овальної форми блакитно-зеленого кольору з білуватим нальотом до 10 см довжиною, від 1 до 6 колючок довжиною до 5 см. Квіти жовті з червонуватим відтінком, до 6 см довжиною і діаметром. Даний вид зустрічається у США і відноситься до групи зимостійких кактусів.

 

Opuntia polyacantha (поліаканта). Вид широко розповсюджений у Північній Америці і досить добре відомий кактусоводам. Утворює куртини до 15 см височиною і декількох метрів діаметром. Сегменти округлі, блакитно-зелені з білуватим нальотом, приблизно до 10 см діаметром і 1 см товщиною. Ареоли зближені 6-10 голковидних колючок довжиною до 12 см. Квіти жовті до 8 см у діаметрі. Стебла і колючки використовують в медицині, а сік – для закріплення кольору при фарбуванні тканин. Популярний зимостійкий кактус. 

 

Opuntia fragilis (фрагіліс). Доволі популярна опунція розповсюджена в США та на півдні Канади. Утворює низькі кущики. Сегменти м’ясисті, овальні, блакитно-зеленого кольору, які легко відокремлюються, мають розмір до 4 см довжини, 5 см широчини та 2 см товщини. Зазвичай мають від 1 до 6 колючок коричневих, що сягають 2 см у довжину. Глохідії коричневі до 2 мм довжиною. Квіти сягають 6 см в діаметрі, жовті, інколи зеленуваті. Даний вид зимостійкий. Широко використовується для вирощування в садах. Використовується в якості підвоя для біль чутливих морозостійких кактусів. Мінливий, у природі утворює гібриди з іншими опунціями, використовується в селекції.

 

Література

  1. М. Верзілін "Подорож з домашніми рослинами" Державне видавництво сільсько-господарської літератури. Київ. 1956
  2. С.М. Приходько "Кактуси". Наукова думка. Київ. 1974
  3. Ю.В. Бромлей, Н. И. Лебедев, Я. Г. Машбиу "Страны и народы. Америка. Общий обзор Латинской Америки. Средняя Америка" Издательство "Мысль". Москва. 1981
  4. Д.В. Семенов  «Кактусы. Полный справочник», Москва. «АСТ-Пресс Книга» 2004
  5. В.Н. Волкова  «Кактусы. Выращивание и уход», Минск. «Харвест» 2004

 

Сергій Корнієнко

Керівник гуртка "Географія рослин"

Категорія: Квітникарство | 2016-01-22 Автор: |
Переглядів: 5646 | Рейтинг: Публікація 4.9/5| Оцінили: 8
Всього коментарів: 0
e border="0" width="100%" cellspacing="1" cellpadding="2" class="commTable">
Як Вас звати?*: Email *:
Код *: