Кізил - лікувальні властивості

Місцеві назви – кизиль, роговик, дерн. Високий (2-5 м) кущ родини деренових або невелике деревце з круглою кроною. Молоді пагони зеленувато-сірі, а старі вкриті сірою тріщинуватою корою. Листки супротивні від яйцеподібних до ланцетних (6-10 см завдовжки), зелені, цілокраї, сидять на коротких черешках, вкритих, як і пластинка, притиснутими волосками. Квітки дрібні (до 10 мм у діаметрі), золотисто-жовті, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. У кожному суцвітті 5-9 квіток, оточених спільною чотирилистою обгорткою. Квітка 4-5-членна, двостатева, тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід темно-червона (жовта або рожева) соковита кістянка (12-30 мм завдовжки), овальна або грушоподібна. Кісточка тверда, веретеноподібна, майже гладенька.

Трапляється у підліску листяних і мішаних лісів. Теплолюбна, тіньовитривала рослина. Зацвітає до розпускання листків у березні-квітні, плоди достигають у серпні-вересні. Поширений у південно-західній частині Правобережжя, в Карпатах, Закарпатті, в Криму.

Харчова, вітамінозна, медоносна, лікарська, деревинна, тандіоносна, фарбувальна, декоративна рослина. Плоди мають приємний кисло-солодкий смак, свіжі плоди вживаються в їжу або йдуть на переробку. Плоди застосовують у різних галузях харчової промисловості. З кизилу готують соки, сиропи, екстракти, вина (які відзначаються своєрідним смаком і ароматом), наливки, настойки, варення, джем, мармелад, начинку для цукерок, зефір, пастилу. На Кавказі з кизилу готують лаваш, який є добрим протицинготним і дієтичним засобом. Свіжі й висушені плоди використовують як приправу до м'ясник і рибних страв. Високі смакові якості кизилу зумовлені наявністю в них цукрів (8-9%), яблучної, лимонної та янтарної кислот (2-2,5 %) , дубильних і пектинових речовин, ефірних олій, вітаміну С (близько 55 мг% ). Кісточки кизилу містять олію (до 34%). Прожарені кісточки використовують як сурогат кави, а листки – як сурогат чаю.

Кизил звичайний – дуже добрий ранньовесняний медонос і пилконос. У сприятливу погоду бджоли активно збирають з нього нектар, пилок і клей протягом 812 днів.

Розмножують кизил насінням, висіваючи його під зиму. Він маловибагливий до ґрунтів, довговічний, посухо- та зимостійкий, не боїться пилу і диму, не уражається хворобами, не пошкоджується шкідниками.

Кизил варто культивувати в садах, парках, на присадибних ділянках, для заліснення ярів, придорожніх насадженнях та польових лісосмугах.

Практичне використання

У плодах виявлені вуглеводи (5,11-20,85%): сахароза – 1,07-2,56%, глюкоза, фруктоза, пектин – 0,63-1,44%; органічні кислоти (1,5-4,2%): яблучна, винна, лимонна, бурштинова, гліоксалева; вітаміни: каротиноїди (тетратерпеноїди), аскорбінова кислота (віта­мін С) – 50-170 мг%; ефірна олія; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: саліцилова, галова, кавова, хлорогенова, ферулова; флавоноїди (1-5%): катехіни; лейкоантоціани; антоціани: дельфінідин, ціанідин, пеонідин, сальвідин, 3-рамнозилгалактозид і 3-галактозид ціанідину, 3-галактозид дельфінідину, 3-галактозид і 3-робінобіозид пеларгонідину (3-рамнозилгалактозид пеларгонідину); дубильні речовини – 0,13-0,89%; макро- і мікроелементи: K, Mg, P, Fe, Ca, Na, S, Si. У насінні є жирна олія – до 34%; вищі жирні кислоти: пальмітинова, олеїнова, лінолева; дубильні речовини – 8,9%.

Листя містить вуглеводи; іридоїди: секологанін – 0,1%, корнін (вербеналін); вітаміни: аскорбінову кислоту, токофероли; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: кавову, похідні галової та елагової кислот; дубильні речовини (7-17,6%): гексагідроксидифенову кислоту; флавоноїди: кверцетин, кемпферол; проантоціанідини: проціанідин. У квітках виявлені іридоїди: корнін; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: похідні галової та елагової кислот; флавоноїди: рутин, ізокверцитрин, кверцитурон (3-β-глюкуронід кверцетину), кверцетин; у корі – вуглеводи; органічні кислоти; іридоїди: корнін; дубильні речовини – до 25%.

У народній медицині використовують плоди, листя, кору, рідше – квітки і коріння (має в’яжучу, протицинготну, тонізуючу, антимікробну, протизапальну, жарознижувальну, жовчогінну, сечогінну, загально зміцнювальну, протималярійну дію). Свіжими або у вигляді відвару плоди вживають при шлункових крововиливах, за­хворюванні на цингу, при анеміях, захворюваннях ВДШ і ШКТ, порушеннях обміну речовин, для підвищення апетиту. Плоди зменшують відчуття спраги при цукровому діабеті. Відвар кори і коренів застосовують при малярії, ревматизмі, зовнішньо – при фурункульозі; настій листя – при захворюваннях шкіри, нирок і печінки, діареї; настоянку квіток, сік і настій плодів – при пропасниці. Свіжу кору використовують у гомеопатії. Плоди протипоказані при підвищеній кислотності шлункового соку. Їстівні у свіжому і переробленому вигляді. Медоносна, пилконосна, кормова і декоративна рослина. Тверда, важка деревина придатна для столярних і токарних робіт, кора і листки кизилу містять таніди (7-15%), якими можна фарбувати шкіру в жовтий колір. Таніди кизилу придатні для дублення товстих шкур. Деревина з світло-червоною заболонню і бурим ядром.

Лікувальні властивості кизилу

Плоди кизилу з кислувато-солодким смаком і ніжним м'якушем є своєрідним концентратом корисних речовин. В давнину говорили: «Там, де росте кизил, лікарю робити нічого», бо плоди його настільки корисні, що дарують людям лише здоров'я. Ще лікарі в древності високо цінували кизил як багатогранну лікарську рослину. В народній медицині з лікувальною метою використовують кору, листя, квіти, плоди та кісточки кизилу. М'якуш плодів містить від 9% до 15% цукрів (фруктозу і глюкозу), 2-3,5% органічних кислот, переважно яблучної, пектинової, дубильні і фарбувальні речовини. Та головне, що в них нагромаджується від 50-60 до 105 мг % вітаміну С у цінній стійкій формі. При збиранні плодів кизилу слід особливо мати на увазі, що їз слід негайно вживати в їжу або переробляти, Бо вони швидко псуються. Для транспортування збирають ще не зовсім достиглі кістянки.

З плодів виготовляють смачні та корисні мармелади, варення, повидла, компоти, киселі, начинку для цукерок, а також лікер, наливки, фруктові вина, безалкогольні напої тощо. Ще в античні часи римський поет Овідій у поемі «Золотий вік» барвисто описав процедуру виготовлення кизилового варення. З м'якуша плодів спеціально готують своєрідний концентрат вітаміну С – кизиловий лаваш, який містить його 50-55 мг %. Вітамін чудово зберігається тут в активному стані протягом дуже тривалого часу. Для цього плоди кизилу роздавлюють і перетворюють на однорідну масу, яку розкладають тонким шаром і висушують, роблячи з неї невеликі млинці. Таким чином можна забезпечити себе на всю зиму вітаміном С, бо один такий млинець містить добову норму людини аскорбінової кислоти. На Кавказі лаваш використовують майже повсякденно як приправу до різних страв.

Плоди рослини-справжнє джерело вітамінів, мають лікувальні властивості для чоловіків і жінок. За вмістом вітаміну С ягоди кизилу перевершують апельсин вдвічі. Також відзначено наявність бета-каротину і нікотинової кислоти. Дуже цінною властивістю вважається низький вміст цукрів і помірна калорійність, що дозволяє вживати в їжу ягоди хворим з порушенням ендокринного балансу, зокрема діабетикам.

На 100г кизилу припадає всього 40,4 кКал.

Вміст великої кількості аскорбінової кислоти сприяє зміцненню судин, підтримці еластичності шкіри, всмоктуванню заліза в організмі. Крім того, вітамін С активно бореться з простудними захворюваннями. Міститься в ньому бурштинова кислота підсилює цю дію.

Бета-каротин, за рахунок якого плоди отримали червоне забарвлення, незамінний помічник для зору і красивого здорового відтінку шкірних покривів.

Кизил містить безліч мікроелементів, які беруть активну участь в обмінних процесах організму. Калій, магній, кальцій, фосфор, натрій активно беруть участь в кровотворенні, в трофіці тканини і будівництві кісткового скелета. Пектин, що міститься в плодах, виводить токсини і покращує роботу кишечника. У них також є дубильні речовини, для яких характерні жовчогінну, протизапальну та сечогінну дію; біофлавоноїди, які відповідають за зміцнення судинної стінки. Ягоди відомі своїм бактерицидним ефектом. Свіжі ягоди застосовують як легке проносне, діюче м'яко і делікатно на слизову кишечника.

Народні цілителі використовує всі частини рослини. В останніх крім всіх названих вітамінів, що і в ягодах, але присутні ще ефірні масла.

Ягоди кизилу відомі тим, що здатні лікувати гіпертензію, знижувати рівень глюкози, надавати тонізуючу дію на організм.

Таким чином можна виділити основні цілющі якості. До них відносяться:

зміцнення судинної стінки;
профілактика склеротичних змін;
нормалізація обміну;
сечогінний ефект;
жовчогінний засіб;
протизапальний ефект.

Багатий мінеральний склад плодів забезпечує їм гарну тонізуючу властивість.  Вони широко застосовуються при шкірних захворюваннях, артритах, анемії, подагрі, геморої і ряді інших хвороб.

Лікувальні властивості сушеного кизилу

Сушений кизил, як і всі сухофрукти, має навіть великою кількістю корисних речовин, ніж його свіжий або термічно оброблений аналог, під час сушіння всі вітаміни залишаються в плодах.

Плоди багаті на:

1. Фруктозу.
2. Фітонциди (антибактеріальну дію).
3. Органічні кислоти. 
4. Вітаміни С, А, Р
5. Пектин.
6. Каротин. 
7. Ефірні масла.
8. Мікро - і макроелементи.

Сушені плоди гарні для лікування ангіни, при цукровому діабеті, як жарознижувальний, потогінний, протизапальний засіб, при розладах ШЛУНКОВО-кишкового тракту, для нормалізації артеріального тиску. Калорійність кизилових сухофруктів – 44 кКал/100 р. Свіжі плоди володіють специфічним кислуватим смаком, який може сподобатися не кожному. Однак під час сушіння кислуватий присмак йде, плід стає солодким, приємним, що дає йому безперечну перевагу перед свіжим. Сушать ягоди під непрямими променями сонця на вулиці або в спеціальних сушках прямо з кісточками.

Лікувальні властивості в'яленого кизилу

В'ялений кизил (цукати) – це зварені в сиропі і засушені плоди кизилового чагарнику, які на довгий час зберігають вітамін С, фітонциди (за змістом корисних якостей, сушений і в'ялений ідентичні). А тому в'ялений кизил корисно вживати для профілактики і лікування: ГРВІ, ГРЗ, грипу. Ангіни, бронхіту. Внутрішніх інфекцій. Зовнішніх заражень. Ожиріння (нормалізує обмін речовин, сприяє схудненню). Анемії, недокрів'я (підвищує рівень гемоглобіну).

Щоб зробити кизилові цукати: Помийте ягоди, видаліть кісточки, засипте цукром (1 кг цукру на 400 г ягід), залиште настояти (на добу) в теплому місці (22°С). Ягоди виділять сік, законсервуйте його, а м'якоть залийте сиропом (на 1 кг ягід 350 г цукру і стільки ж води). Сироп повинен бути гарячим (85°С), потримайте в ньому ягоди 5 хв. знову законсервуйте сік, а м'якоть підсушіть 15 хвилин в духовці (при температурі 80°С). Остудіть ягоди і повторіть процедуру ще двічі (по 20 хвилин при температурі 65 – 70°С). Після цього, ягоди розміщують над джерелом тепла (30°С) на 4 – 6 год для безпосереднього в'ялення.

Лікувальні властивості кісточок

Кісточки ягоди використовуються для лікування і профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту, геморою, проносу. Для цього кісточки розмелюються в кавомолці (смажені або сирі) і застосовуються в порошкоподібному вигляді. Кизиловий порошок не має побічних ефектів, а тому може застосовуватися паралельно з медикаментами. Смажене насіння, перетерте в порошок, вживаються також замість кави.

Застосування лікувальних властивостей в народній медицині

Застосування ягід при діареї

При розладі стільця рекомендується застосовувати відвар свіжих або сушених ягід. Готують його з 1 літра води і столовій ложці плодів. Довівши до кипіння, відвар наполягають близько 30 хвилин і п'ють його протягом дня. Замість ягід можна застосовувати сушені листя рослини.

При проносі у дітей хороший ефект дає кисіль, зварений зі свіжих або сушених ягід. Такий кисіль корисний і для дорослих з симптомами гастроентероколіту.

Дія проти діареї обумовлено наявністю в рослині таніну, який здатний захистити організм від втрати рідини, пригнічувати патогенну флору кишечника і надавати дублення ефект.

Кизил як тонізуючий засіб 

Для підвищення життєвого тонусу вранці в якості альтернативи чашці кави можна використовувати настій з 1-2 ложок ягід. Тільки наполягати такий напій потрібно 6 годин. Завдяки багатому мінеральному складу такий напій прекрасно тонізує і відновлює сили.

Профілактика хвороб печінки

Хороший ефект для профілактики хвороб печінки. Бактерицидний ефект знижує запальні процеси в печінці, а пектини допомагають виводити токсичні речовини з організму.

При отруєнні

Саме за рахунок наявності пектинів кизил застосовують при отруєнні солями важких металів. Ягоди відомі як хороші антиоксиданти, що дозволяє їх вживати для поліпшення обмінних процесів і для схуднення при надлишковій масі тіла.

При захворюваннях нирок

За рахунок сечогінних властивостей кизил надає позитивну дію при захворюваннях нирок і підвищеному артеріальному тиску.

Антивірусна та протизапальна дія

Обумовлена високим вмістом вітаміну С. Всього кілька ягід здатні забезпечити добову норму цього вітаміну в організмі.
 

Як розводити кизил

Розвести кизил можна насіннєвим способом, але при цьому материнські якості рослини можуть не відтворитися у секціях. Як правило, краще це робити восени оскільки проростання насіння відбувається при вологості ґрунту не менше 50% і температурі від + 5 до  +7⁰С.

Аби посіяти насіння під зиму у вересні збирають достиглі плоди і видаляють м’якуш, кісточки промивають водою та підсушують. Провірене насіння перед сівбою в кінці вересня на початку жовтня замочують на 1 добу у воді, після чого висівають у рядки на глибину 5-7 см. Рядки помічають кілочками та пригортають землею ущільнюючі ногою. Якщо ґрунт сухий, то його звичайно зволожують.

Слід пам’ятати, що насіння кизилу проростає на другий рік після посіву навесні. Сіянці ретельно доглядають, видаляють бур’яни, підживлюють розчином мінеральних добрив, поливають у засушливий період, а головне мульчують міжряддя під рослинами. Сіянці кизилу погано переносять не достаток вологи, тому замульчована поверхня ґрунту захистить  молоді рослини від спеки та посухи.

Сіянці у дворічному віці пересаджують у шкілку на відстань 50х50 см у рядках та між рослинами.

Керівник гуртка "Знавці рослин"

Мужило В.І.