Африканський континент є домом для різних видів тварин. В африканській савані, яка прославилася і стала відомою у якості середовища існування незліченної кількості тварин, що вже мільйони років тому жили перші люди. Трава тут росте дуже швидко, і це притягує сюди величезну кількість рослиноїдних тварин, починаючи від дрібних гризунів, зайців і кінчаючи зебрами. Тому тут багато і хижаків, що харчуються цими тваринами

Стаття тварини Антарктиди розповідає про все різноманітті тваринного світу, наявного в на такому суворому континенті як Антарктида. Адже тут представлені як тварини сухопутного ареалу проживання, так і повітряного. Але і не забуваємо про цікавий і загадковий водний світ.

З настанням осені жителі лісу вже починають готуватися і до зими. Тварини запасаються на час морозів і холодів новим теплим одягом. Ось красиві пухнасті білочки. Вони поступово набувають властивий їм зимовий покрив: серед яскраво рудої річної шерстки з'являються сивини. Це росте зимова «шубка», сіренька, густа і щільна, надійно захищає від морозу і допомагає краще сховатися від ворогів.

Найменший птах у світі - це колібрі, пташка з сімейства колібрі. За латиною вона звучить як Trochilidae. Не дарма цим птахам дали такі прізвиська, як «топазний колібрі», «літаючий рубін», «смарагдове горлечко», «вогненний топаз». Оперення колібрі порівнюють з дорогоцінними каменями: при попаданні сонячних променів їх пір'я іскряться казковими фарбами. До того ж, це єдиний в світі птах, який вміє літати назад, тобто задом наперед, а також убік.

Батьківщина хвилястих папуг– австралійські рівнини. В Європу вони були привезені в середині ХХ ст. Зараз існує близько 200 видів хвилястих красенів різного забарвлення. Довжина тіла 17-19,8 см, крил – 9,3-9,5 см, хвоста – 8-10см; вага – 40-45 грам. Завдяки хвосту видаються набагато більшими. Основне забарвлення оперення захисного трав`янисто-зеленого кольору.

В історичному процесі розвитку тваринного світу нашої планети на різних її територіях сформувалися фауни, які суттєво відрізняються як по видовому, так і по складу таксонів більш крупнішого рангу. Такі території отримали назву зоогеографічних областей. Вчені зоологи поділяють ділянки суші на 8 зоогеографічних областей на основі розподілення і розміщення по планеті ссавців та птахів, оскільки закономірності розподілення тварин цих класів вивчені в наш час найбільш щільно. Зоогеографічні області в свою чергу об’єднуються в зоогеографічні категорії, які називаються царствами або сушами. 

Сам термін "біосфера" був запропонований вперше відомим французьким вченим Жаном Батістом Ламарком у другій половині XYIII століття, але вчення про біосферу як єдину систему життя на нашій планеті було розвинуто австралійським геологом Зюсем у другій половині XIX століття. У подальшому найбільш повно вчення про біосферу продовжено в працях видатного вченого, академіка В.І. Вернадського. У сучасному розумінні біосфера – це особлива оболонка нашої планети, термодинамічна відкрита область розповсюдження життя на землі, що включає сукупність всіх організмів та їх залишків, а також частини атмосфери, гідросфери, які населені живими організмами, так і перетворені їх минулою діяльністю.

На Шосткинській міській станції юних натуралістів утримується чимала кількість різних тварин: папуг, черепах, морських свинок, кроликів, акваріумних рибок, равликів. А в квітні 2012 року на території зоотваринницького відділку звели просторий вольєр для диких качок, які було привезено з півдня Полтавської області Кобилякського району. Цих водоплаваючих диких птахів оселили на станції не випадково, оскільки юні зооологи вирішили розводити цих птахів та відпускати молодняк на міські та приміські водойми. Для прикладу, в багатьох містах Європи і нашої країни присутність водоплаваючих диких птахів, які асимілювались до урбаністичного середовища, є звичайним явищем. Жителі цих міст, відпочиваючи в парках і в приміських рекреаційних зонах підгодовують птахів, які мешкають на міських річках, озерах. Дикі качки дуже довірливі істоти, легко звикають до людей, які їх годують і оберігають.

З часів стародавнього Риму серпокрильці гніздяться на будівлях, зведених людиною. Спершу гніздами серпокрильців слугували порожнини в скелях та дупла в стовбурах дерев. Але вже в сиву давнину вони вподобали гніздування в конструкціях, створених людиною – під черепицею, стріхою, на горищах, шпилях і вежах.

Шиншил у зоологічній класифікації відносять до ряду гризунів, родини шиншилових, роду шиншил, до якого входять два види шиншил: довгохвоста і короткохвоста.