З часів стародавнього Риму серпокрильці гніздяться на будівлях, зведених людиною. Спершу гніздами серпокрильців слугували порожнини в скелях та дупла в стовбурах дерев. Але вже в сиву давнину вони вподобали гніздування в конструкціях, створених людиною – під черепицею, стріхою, на горищах, шпилях і вежах. Здавалося б, серпокрилець добре захищений європейським законодавством – йому не можна завдавати шкоди, його не можна знищувати, не можна розоряти його гнізда. І шкоди від серпокрильця теж ніякої – він навіть не засмічує місць гніздування. Ці птахи харчуються літаючими комахами, такими як афіди, крилаті мурахи, комарі, дрібні жуки – все це відловлюється протягом дня у незліченній кількості. Птахи-батьки поїдають пелетки своїх пташенят (як вважають, для використання мінеральної частини вмісту) – тому їх гнізда багато чистіше, ніж в інших видів. Так чому ж гине на очах такий чудовий птах?

В архітектурі міста Шостка зустрічаються старі будівлі з дерев’яними балками і критим залізом дахом та нові багатоповерхові будинки. Це в свою чергу обумовлює нерівномірне поширення птахів в місті та вибір ними поселення.

Серпокрилець чорний зимує в Екваторіальній і Південній Африці. Цих птахів деякі помилково приймають за ластівок, але в польоті серпокрильця легко розрізнити по довгим серповидним крилам та характерному свисту. Оперення їх у висі здається чорним, за це вони і отримали свою видову назву «чорний», але насправді колір птахів буро-сірий, невеличка бурувато-біла пляма на горлі помітна тільки зблизька. Самець від самки по зовнішньому вигляду нічим не відрізняється, тільки розміром. З давніх-давен серпокрильці селяться поруч з людиною. Прилітають навесні пізно, пізніше майже за всіх інших перелітних птахів у кінці травня. За даними місцевого орнітолога-любителя Афанасьєва Т.Г. весняний приліт серпокрильця чорного в межах міста Шостки припадає на період з 2 травня по 12 травня, в середньому 6 травня. В місцях гніздування з’являються невеличкими групками і тільки через 7-14 днів їх чисельність збільшується. Строки початку гніздування залежить від весни, зазвичай це перша декада червня, але якщо весна рання, птахи гніздяться в середині травня.

Селяться колоніями чисельністю від 4-12 та 22-30 пар, гнізда будують у розколинах скель, в стінах будівель, виїмках під карнизами та дахами багатоповерхівок, місця вибирають потаємні, важкодоступні. Гніздо серпокрильця нагадує маленьке блюдце, воно зроблено з пуху, вати, листя, травинок, паперу, із того, що вони можуть спіймати у повітрі. Всі ці матеріали вони скріпляють своєю клейкою слиною. Воно виходить міцним і зберігається на наступний рік.

Повна кладка з 2-3 білих яєць, у перших числах червня. На яйцях батьки сидять по-черзі, 18 днів, часто можна побачити сидячими на гнізді разом. Пташенята стають дорослими через 22-24 дні.

Живляться серпокрильці виключно літаючими комахами. Здобич свою збирають в глоточний мішок, склеюючи окремих комах слиною. Холодна та дощова погода для птахів велика загроза – вони залишаються без кормів. Особлива фізіологія пташенят дозволяє їм вижити під час негоди, у них знижується температура тіла. А коли знову стає тепло пташенята «оживають». За два-три дні вага їх відновлюється. Батьки пташенят ще до світанку вилітають із гнізда і до темряві ловлять комах. За один раз пташка приносить своїм пташенятам більш п’ятдесяти дрібних комах.

Після вильоту з гнізда молоді пташенята з гучним свистом літають за батьками і переймають прийоми добування корму.

Серпокрильці на землі безпорадні, ходити не можуть, дуже важко злітають, більшу частину дня вони проводять у повітрі, де не тільки добувають здобич, а ще і п’ють: пташка захоплює воду, пролітаючи над самісінькою річкою.

Відлітають на зимівлю серпокрильці непомітно, ще задовго до холодів в другій половині липня, а повністю зникають 9-10 серпня. І тільки окремі особи можуть затриматись до середини місяця (18.08.87 р. м. Шостка). Це дуже корисні і чудові декоративні птахи, які прикрашають і оживляють населені пункти.