Багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини розових. Головне стебло вкорочене, з розеткою прикореневих листків, із пазух яких виходять довгі повзучі пагони. Листки у білого перстача пальчасті на довгих черешках. Білі п’ятипелюсткові квіти зібрані по 2-5 у суцвітті. Цвіте рослина у квітні-травні. У нашій місцевості може цвісти повторно у вересні.

Цінність перстачу білого як цілющої рослини насамперед полягає у тому, що наявні в ній біологічно-активні речовини нормалізують функцію надто важливої залози ендокринної системи – щитовидної. А саме вона дуже потерпає від радіоактивного йоду. Інші цілющі властивості схожі з властивостями перстачу прямостоячого (калгану).

Перстач білий можливо вирощувати в культурі, до того ж він є неабиякою декоративною рослиною. Потребує він головним чином супіщаних ґрунтів з помірним зволоженням, але там, де вода не застоюється. Добре росте він і на будь-якому ґрунті, навіть на піщаному, при помірному зволоженні. Його легко розмножувати кореневищем, на якому чимало сплячих бруньок. Достатньо з осені або весною посадити у ґрунт шматки кореневища з бруньками поновлення на глибину до 5-6 см. Сходи з'являються наступної весни. Зацвітають сіянці на третій-четвертий рік. Однак, щоб кореневище набрало потрібної цілющої сили, вирощувати перстач з насіння слід не менше п’яти років, поділом кореневища – набагато раніше.

Використовують траву або цілу рослину. Збирають квітучі рослини і сушать, розстилаючи тонким шаром на рамках у затінках.