Ім'ям цієї рослини називається Південноамериканська країна  Мексика, що в перекладі означає "місце агави" (від слова стародавніх ацтеків, які населяли Мексику, "metl" – "агава". У стародавній Мексиці агава відігравала велику роль у господарстві, культурі, й навіть релігії. Від врожаю агави значною мірою залежав добробут ацтеків. Не вміючи пояснити незрозумілі явища природи, ацтеки вигадували численних богів, яких намагалися уласкавити молитвами та жертвоприношенням, щоб одержати гарний врожай. Зрозуміло, що ацтеки покланялися богині агави Маяуел і богові пульке Тоскауонтекатлю.

На сучасних ринках Мексики і понині продають величезні, вагою по кілька кілограм, стебла агави; їх мексиканці печуть і їдять. Використовують в їжу і кислуватий м’якуш листя як сирим, так і вареним. Із листя, коріння і стебел вигоняють спирт. Саме в листі агави по всій довжині проходять рядами провідні судини з міцними волокнами. Індіани колись відламували гострий шип на кінці листка і витягували з нього волокно, яке називали сизаль. З волокна виробляли мотузки, канати, ковбойські ласо, плели гамаки, мережі, взуття та торби. Місцеві жителі також використовували м’якуш агави для вироблення мила.

Агава має також неабиякі фармакологічні властивості. У себе на батьківщині її використовують як знезаражуючий, протизапальний, болетамувальний, жарознижувальний та відхаркувальний засіб. Шматки листків, попередньо очищених від шкіри прикладають до ран і наривів. Агаву використовують і як ліки при ішіасі, ревматизмі, радикуліті та інших захворюваннях суглобів. Корисними є властивості і соку агави. Він містить 10% цукру і по-іспанському називається "акваміель", тобто "медова вода". Цим соком або настоєм лікують захворювання легень шлунково-кишкового тракту (гострити, коліти), захворювання печінки та жовтяниці.

В природному середовищі на своїй батьківщині, агави розвиваються досить швидко. Ця рослина легко розмножується насінням, але крім насіння після цвітіння на м’ясистих коробочках кінцівок суцвіть утворюються численні бруньки-цибулинки. Протягом певного часу ці цибулинки на стеблі розвиваються в маленькі рослинки, а потім падають на землю. Тож, як свідчить досвід агротехніки вирощування цієї рослини з відсадків і таких цибулинок агава розвивається швидше ніж з насіння.  Також цю рослину можна вирощувати і в кімнатних умовах, проте надзвичайних великих розмірів вона не досягне через обмеження простору і відкритого повітря. Цей південний екзот мексиканських пустель, який сягає у височину понад півтора метри, росте в оранжереї, що розміщена поблизу церкви Різдва Христового в районі прохідної казенного заводу "Зірка". Тут зростає чимала кількість сукулентів: різновиди кактусів, алое, та агава почувається там як у природі, тому і набула природних розмірів.

Догляд за агавою американською

Агаву не прийнято вважати вибагливим рослиною, адже для успішного вирощування в кімнатних умовах їй потрібно не так багато. Важливо створити для неї умови, хоча б трохи наближені до тих, в яких агава росте в природі. Зробити це, з одного боку, не так легко, адже відтворити мексиканську пустелю в своїй вітальні зможе далеко не кожен. Тим не менш, багато квітникарі називають агаву найбільш невибагливою рослиною.

Освітлення: Агави абсолютно не бояться яскравого сонячного світла, і тому їх можна розміщувати на південних підвіконнях. Представники цього сімейства прекрасно переносять знаходження на самому жаркому сонці. Добре рослина відчуває себе і на південно-західних вікнах. Притіняти їх не потрібно, адже в природі вони ростуть на відкритих ділянках, під сонцем протягом всього дня.

Температура: Агава дуже добре росте в теплих, навіть жарких приміщеннях. Влітку бажано підтримувати температуру в приміщенні на рівні 20-28 градусів. Непогано, якщо періодично вона буде підвищуватися до показників 30 градусів і вище. У зимовий час температуру необхідно підтримувати на рівні 10-18 градусів.

Волога в грунті та повітрі: Поливати агави рекомендується помірно. При цьому обов'язково потрібно стежити за тим, щоб вода не потрапила в розетку. Рекомендована частота поливу — 1 або 2 рази в тиждень. Важливо давати ґрунтовому кому просохнути між поливами. Обприскування жоден вид агав не потребує. Більш того, волога на листках може спровокувати загнивання розетки.

Добрива: Підгодовувати агави потрібно тільки в період активного росту, тобто влітку. Для цього рекомендується вибирати добрива з низьким вмістом азоту. Ідеально підійдуть універсальні суміші для сукулентів. Періодичність підживлень — максимум двічі в місяць.

Посадка і пересадка: Садити агаву рекомендується в середні за розміром горщики, відповідні розміром рослини. Важливо, щоб ємності були оснащені дренажем — товстим шаром керамзиту. Грунтосуміш для агави складається з суміші глинисто-дернової землі з додаванням крупного піску, деревного вугілля і листового перегною. Підійде також грунт для сукулентів, подається в магазині. Коренева шийка рослини має бути розташована над грунтом. В іншому випадку розетка може загнити. Періодичність пересадки — раз в два або три роки, або коли рослина "переросте" свій горщик.

Шкідники: Найчастіше агави піддаються небезпеці зараження грибними хворобами. Розпізнати, що рослина нездорова, можна по появі плям на листових пластинках. У більшості випадків на таких утвореннях можна помітити невеликий пушок або точки. Впоратися з хворобами на агаві можна засобами з міддю: бордоською рідиною, розчином мідного купоросу, препаратом Хом.

Віднедавна юннати Шосткинської міської станції юних натуралістів отримали можливість проводити практичні заняття по догляду за рослинами в цій оранжереї. За кожною рослиною постійно і наполегливо треба доглядати. Без уваги не залишилась і агава. Старі зіпсовані листки, які лежали на поверхні землі, було видалено, а місця зрізів змащені антисептичними засобами. Щоб помилуватись прекрасною агавою, до оранжереї організовано не одну екскурсію не тільки для вихованців станції, але і учнів шкіл.

Вихованці гуртка "Ботанік"

Шосткинської станції юних натуралістів