Ліатрис колосиста (Liatris spicata) – багаторічна трав’яниста рослина, батьківщиною якої є схід Канади та США. Вирощують у культурі з 1732 року. Цей вид кореневищного багаторічника невибагливий та посухостійкий, має декоративний вигляд упродовж усього періоду вегетації.

Ліатрис добре зростає на сонячних відкритих місцях на помірно сухому, пухкому, поживному ґрунті з кислотністю рН 6,0-6,5. Рослина спроможна витримувати зниження температури до -350С, не потребує укриття і майже не ушкоджується хворобами та шкідниками.

На початку вегетації рослину бажано підживити мінеральними і органічними добривами, тоді квітування очікується більш пишним. Слід також не забувати про додаткове зволоження ґрунту під рослиною у період спеки та провести мульчування перегноєм або рослинними рештками, що забезпечить рослині комфортні умови зростання у подальшому. При такому догляді рослина добре розвивається та утворює чималу кількість квітконосів, а вже через три роки її необхідно розділити на декілька кущів.

Розмножується ліатрис в основному вегетативним способом. Для цього восени або ранньою весною (початок квітня) рослину викопують, розділяють кореневища з потовщеннями на декілька фрагментів, після чого висаджують на постійне місце. Слід зазначити що після таких пересадок рослина зацвітає цього ж літа. При розмноження насіннєвим способом сіянці зацвітають в основному на другий або третій роки. Як правило, насіння краще висівати під зиму у жовтні. Досвід показує що насіння в лунці має бути розміщено не густо. Його загортають на глибині 2 см. Сіянці висаджують на постійне місце через рік наступної весни. Такий спосіб дозволяє окремим рослинам виганяти квітконоси влітку.

Ліатрис колосистий використовується в міксбортерах окремими екземплярами або групами. Період квітування припадає на кінець червня – початок липня. Найбільш красивим сортом визнано «Пікадор» з яскраво-рожевими суцвіттями. Існують також і чудові сорти з бузковими та білими квітами. У відділку квітково-декоративних рослин навально-дослідної земельної ділянки Шосткинської міської станції юних натуралістів ліатрис колосистий вирощується з 2001 року. В колекції є біло-квіткові і рожево-квіткові сорти рослини. Створено також базу садивного та насіннєвого матеріалу. Досвід вирощування цієї рослини показав що вона на ділянці зростає на піщаному ґрунті, але потребує певних підживлень і мульчувань. Після квітування, коли квітконоси втрачають естетичний вигляд, їх краще зрізати на рівні розетки нижній листків або (при необхідності) залишити дозрівати для збору насіння. Його краще збирати в суху погоду з вересня по жовтень. Зібране насіння слід підсушити, перетерти і провіяти з метою видалення полови.

Цю декоративну рослину в останній час широко використовують в ландшафтному дизайні. Досить незвичайно відбувається квітування, квітки розкриваються зверху вниз. Ліатрис колосиста відома і у фітотерапії, бо має антибактеріальні, в’яжучі та сечогінні властивості. Її настої або настойки можна використовувати внутрішньо, полоскати горло та ротову порожнину, прикладати до ран а також додавати у ванни, які тонізують та очищують шкіру. Недарма цю рослину корінні жителі Північно-Східної Америки вважали перш за все лікарською і називали «гладеньким лікарем». Для лікування використовують суцвіття листя. Яке заготовляють влітку, а кореневища – восени.