Назва роду, що включає до 30 видів багаторічних трав, дана на честь німецького ботаніка І.Д. Діффенбаха (1794 –1847). Відома безліч міжвидових гібридів і сортів диффенбахій, відрізнити які по малюнку на листі досить важко. Необхідно враховувати, що сік диффенбахій отруйний. Потрібно прийняти це до уваги, підшукуючи місце для цієї рослини в своїй квартирі. Не варто ставити горщик з ним в дитячу кімнату. Висота цієї трав'янистої рослини 1,5 – 1,8 м, але в звичайних кімнатних умовах нижнє листя обпадає і рослина стає схожою на помилкову пальму. Для підтримки в компактному стані стовбур обрізають на висоті 10 – 15 см над рівнем грунту. Незабаром з'являються бічні втечі, додаючи диффенбахії кущувату форму. Цвітіння в кімнатних умовах відбувається рідко.

Діффенбахії вирощують заради декоративного листя. Розмноження можна проводити частинами стебла, що залишилися після обрізання. Їх розрізають на частини й укорінюють в домашніх парничках, що містять суміш торфу і піску. Діффенбахію нелегко вирощувати, вона не переносить холодних протягів і низької температури взимку. Деякі капризні сорти можуть загинути від перепаду температур, але найбільш поширені види (чарівна і розфарбована) достатньо витривалі і добре ростуть в приміщеннях з центральним опалюванням.

Батьківщина: Центральна і Південна Америка.
Пересадка: щорічно навесні, але якщо рослина дуже розрослася – у будь-який час роки.

Освітлення: залежить від числа білих плям на листі. Чим їх більше, тим рослині необхідно світла. З кінця літа до кінця весни рослині необхідно багато світла, проте від прямих сонячних променів його притемняють.
Грунт: складається з однієї частини хвойної землі, однієї частини торфу і половини частини піску.

Полив: рясний, допускається висихання поверхні компосту між поливами. Рослина вологолюбна. Взимку об'єм поливу значно зменшують.

Вологість: діффенбахія не любить низької вологості повітря, від якої листя рослини стає коричневим по краях і обпадає. Листя періодично обприскує м'якою прохолодною водою, дозволяючи їм повністю висохнути в тіні. Час від часу листя необхідно мити.

Підкірки: коров'як і повні мінеральні добрива. Підгодовують два кожного місяця.

Температура: влітку оптимальна в інтервалі 20 – 23^o С. Зимою температура не повинна опускатися нижче 170 С. Діффенбахия не виносить протягів.

Шкідники і хвороби: вражається щитівкою і павутиновим кліщем. Червоний павутиновий кліщик заводиться при дуже сухому повітрі. Виявивши шкідника на нижній поверхні листя, використовуйте інсектицид. Щитівки з'являються на нижній поверхні листя у вигляді коричневих плям. Видаляють їх ватяним тампоном, змоченим в метиловому спирті.

Загнивання стебла: підстава стебла м'яка і втрачає колір. Захворюванню сприяє перезволоження грунту і підвищена температура повітря. На початку захворювання можна вирізувати уражене місце, затерти ранку товченим деревним вугіллям і пересадити рослину в свіжий грунт. Якщо поразка обширна, верхівкову частину стебла можна укоренити, а частину рослини, що залишилася, викинути.

Нижнє листя жовтіє і згортається при низькій температурі взимку і холодних протягах. Рослина зможе пережити температуру 10-12^oС, але нижнє листя неминуче постраждає.

Втрата забарвлення: дуже яскраве світло або попадання на листя прямих сонячних променів приводять до їх знебварвлення. Переставте рослину на менш освітлюване місце.

Відмирання листя: найбільш вірогідні причини відмирання молодого листя – дуже низька температура, сухе повітря або холодні протяги. Старе листя завжди з віком відмирає.

Коричневі краї листя: відбувається в результаті пересихання грунту – вона завжди повинна бути вологою, але не перезволоженою. Іншою причиною може бути холодне повітря.

Особливі поради: правильний полив, висока вологість, багато світла, але не прямі сонячні промені, оптимальна температура повітря – 21^o C, дренаж і хвойно-торф'яний грунт.

Вартість: від 10 гривень.

Види: систематика диффенбахії украй заплутана, фахівцям рідко вдається прийти до згоди щодо назви вигляду. Єдиний вигляд із зеленим забарвленням листя, який вам може зустрітися – Д. Ерстеда ; його можна визначити по добре вираженій білій серединній жилці. Найбільш поширений вид Д. розфарбована з яйцевидним листям в плямочках кольору слонячої кістки. Плямочки мають різну форму або зливаються у велику пляму. Якщо вам підходить крупніша рослина, можете зупинити свій вибір на Д. чарівною, у якої листя досягає в довжину 50 см, а стебло 1,6 м у висоту.