Лаванда колоскова
Лаванда колосковая
Lavandula angustifolia 

Вічнозелена, сірувато-, зірчасто-опушена рослина родини губоцвітих. Кущик з численними розгалуженими стеблами, 20-60 см заввишки, із дрібнесенькими блакитними квітками, зібраними в колосовидні верхівкові суцвіття, де сидять кільцями по 6-10 квіток.

Про користь цієї рослини краще всіх сказав Авіценна: "Лаванда – це батіг для серця і мітла для мозку". Це означає: серцевий м'яз отримує тонус, а шлаки, що затьмарили мозок, будуть видалені з допомогою речовин, які містяться в настої цієї рослини.

Цілющу дію мають молоді пагони, зібрані в пору цвітіння. Чай з квіток лаванди радять як заспокійливий, тонізуючий і болетамувальний засіб при багатьох захворюваннях. Виявляє сечогінну дію, сприяє підвищенню кислотності шлункового соку, підвищує апетит, знижує кров'яний тиск, заспокоює при невралгії.

Застосовується і як прянощі (свіже листя і порошок з них) до м'яса риби, овочевих страв. Напої і оцет ароматизують квітами лаванди.

Розмножують лаванду насінням і живцями з однорічних здерев’янілих стебел. Наприкінці жовтня пагони укорінюють у теплиці чи в горщику в хатніх умовах взимку, у травні переносять у відкритий ґрунт. Добре переносить стрижку. Цвітіння може бути повторним, якщо зрізати перший цвіт. Росте на бідних ґрунтах, не боїться посухи.
П’ятирічний досвід вирощування лаванди на станції юних натуралістів показав, що під зиму її слід вкривати сухим листям. Вона не переносить тривалих морозів, бо для Північно-Східного Полісся вона є інтродукованою рослиною.

Використовують квіти, рідше траву. Суцвіття зрізають через 1-1,5 тижня після початку цвітіння, зв’язують у снопики, сушать і обмолочують (відділяють квітки від стебел). Траву заготовляють в період цвітіння рослини.

Не зважаючи на те, що лаванда є інтродуцентом на Поліссі вона не погано почуваеться у відділку лікарських рослин на НДЗД СЮН. Тут вона зростає у культурі близько п'яти років. Рослина гарно квітує та дає насіння. Єдиною умовою для її подальшого вирощування є укриття на зимовий період.