Мова піде про досить рідкісну для нашої місцевості рослину – солодку голу (glycyrrhiza glabra L.) Хунчир, або гань-цао, — «солодка трава» — цінилася китайськими лікарями майже так само, як і легендарний корінь життя — женьшень. Корінь солодки часто згадуються в стародавній медичній енциклопедії — папірусі Еберса. Їх використовували шумери та народи, які в сиву давнину населяли територію Індії і Тибету. У VI ст. до н.е. на північному узбережжі Чорного моря грецькі міста-колонії у великій кількості закупали у скіфів солодкий, так званий скіфський корінь. Такі стародавні авторитети медицини, як Гіппократ і Гален, широко використовували його у своїй практиці.

За даними посібника тибетської медицини "Жуд-ші", препарати солодки "надають квітучий вигляд", "сприяють довголіттю", діючи позитивно на шість почуттів людини.

Це багаторічна трав'яниста рослина з родини бобових. Її могутня коренева система залягає глибоко в ґрунт, завдяки чому солодка добре переносить посуху. Кореневище багатоголове, вертикальне. Від нього на деякій глибині в усі боки відходять горизонтальні пагони, які закінчуються бруньками, а вертикально вниз іде корінь солодки. Він простий або малогалузистий, завдовжки до 1,5 м і більше, завтовшки до 3,5 см. Горизонтальні пагони місцями укорінюються, даючи початок новим рослинам. Стебел кілька, заввишки до 2 м. Листки чергові, непарноперисті, яйцеподібні, з нижнього боку золотисто-волосисті, липкі. Квітки метеликові, з білувато-фіолетовим віночком, розміщені густими, майже колосовидними китицями на довгих пазушних квітоніжках. Плід – біб бурого кольору.

Росте по берегах степових річок, у солон¬цюватих степах. Зустрічається в країнах Закавказзя, Середньої Азії, а також в Китаї, на Тибеті, Північному Сході Індії.

В коренях і кореневищі міститься 20-23% гліциризину (речовина, яка в 40 разів солодша за цукор), гліциризинова кислота, калієва і кальцієва солі гліциризинової кислоти, флавоноїди, глюкоза, ефірна олія, жовтий пігмент, вітамін С та аспарагін.

Солодка з давніх-давен входила до складу багатьох лікувальних засобів, які використовували для лікування грудних хвороб, астми, кашлю і т.п. Порошок з неї відомий як основа при виготовленні пілюль і як засіб, що поліпшує запах та смак ліків.

Нові експериментальні дослідження показали, що сума флавоноїдів солодки діє протизапально і сприяє загоюванню виразки шлунка. А препарати солодки і чиста гліциризинова кислота регулюють водно-сольовий обмін й діють подібно до оксикортикостерону.

Рослину використовують також у пивоварінні, в кондитерській промисловості, для підгодівлі бджіл у безвзяткові періоди навесні.

Радіопротекторні властивості даної рослини широко застосовуються в світовій медицині. В Америці настоянка кореня входить в обов'язковий профілактичний раціон працівників різних галузей, які пов'язані з радіоактивним випроміненням.

На міській станції юних натуралістів дана рослина досить успішно пройшла акліматизацію. Дослід по вирощуванню солодкої голи в умовах північно-східного Полісся було закладено ще весною 1994 року за підтримки Київського Ботанічного саду ім. акад. Фоміна, зокрема доктора біологічних наук Григорія Костянтиновича Смика. Дослід тривав 6 років, впродовж яких рослина проходила випробування на навчально-дослідних земельних ділянках станції юних натуралістів. Експериментальним шляхом за рахунок збагачення піщаного ґрунту органікою була підібрана родюча ґрунтосуміш, також вибрана сприятлива експозиція місць зростання та комплекс необхідних агротехнічних заходів (розпушення ґрунту, полив тощо). Проведена експериментальна робота з акліматизації солодкої голи дала позитивні результати. Рослина досить добре росте і дає приріст, однак за умови, що вона має прорости на одному місці 5 років. У перший рік солодка утворює пагони заввишки 20 см, на другий — 100, на третій і наступні роки генеративні пагони досягають 130 см. Цвіте в червні, масове достигання плодів спостерігається у вересні.

Розмножується поділом кореневої системи. За сприятливих умов сировину (корені з кореневищем) заготовляють через 4-5 років.
Можна розмножувати і насінням, проте воно в кліматичних умовах України практично не визріває, однак даний спосіб не виключається у разі отримання повноцінного насіння з географічного центру походження солодкої голи.

Заготовляють підземні органи восени (вересень-жовтень) або рано навесні, на початку відростання (квітень). Їх викопують, обтрушують землю й обрізають надземну частину. Для прискорення сушіння з коренів після пров'ялювання ножем знімають кору і складають у невеликі купки на сонці для підсушування.

На сучасному етапі є всі можливості для подальшого розповсюдження рослини й введення її в культуру. Всіх, хто захоплюється фітотерапією і бажає зайнятись вирощуванням даної лікарської рослини, запрошуємо на станцію юних натуралістів, де можна придбати солодку голу й отримати практичні рекомендації.