За останні роки зростає інтерес до вивчення лікувальних властивостей алое і його практичного застосування, проводяться досліди та клінічні спостереження.

Алое належить до родини лілійних і являє собою багаторічну рослину, яка може утворювати стовбур чи розгалужуватись як кущ. В природі переважна кількість видів алое зустрічається в Південній Африці, на півострові Аравія і навіть у Середземномор'ї (але лише один вид). Слід зазначити, що в роді алое нараховується понад 200 видів, які відрізняються формою стебла і листя, кольором суцвіть та, звичайно, розмірами.

Лікувальні властивості алое були відомі ще в далекій давнині єгиптянам, арабам, грекам, а також народам Китаю та Тибету. Алое вживали як зовнішній і внутрішній засоби, з нього виготовляли бальзами, мазі, есенції та еліксири для подовження життя, а також бальзамували ним тіло померлих. З давніх-давен і до цього часу з алое виготовляють сабур – згущений до сухого стану сік з листків у вигляді зеленувато-бурих шматків, які нагадують смолу. За твердженням одного древнього арабського лікаря, алое широко застосовувала арабська медицина. У Х ст. про алое згадують в англосаксонських, а в ХІІ ст. – в німецьких лікарських порадниках.

Видатний арабський лікар Разес (860-930 рр.) написав 226 книжок з медицини, які протягом 500 років були посібниками для лікарів. У свої працях Разес пише про те, які ліки слід застосовувати щ різноманітних захворюваннях. Так, при захворюванні віспою в Індії для захисту очей робили примочки — водні розчини алое, при великому нагноєнні на шкірі — присипали її ароматною пудрою, виготовленою з алое, троянд та ладану; при кровотечах з ран Разес рекомендує суміш алое, ладану та яєчного білка.

Славетний лікар Авіценна (980-1037 р.р.) в своїй праці "Правила медицини", на основі якої базувалася медицина не тільки того часу, але й середніх віків, описує вплив алое і засоби його застосування: в суміші з трояндовою оліє допомагає при мігрені і лікує велику кількість інших хвороб (очей, шлунку та ін.).

Сік алое, який містить в собі алоїн, цілий ряд органічні кислот (коричну, щавелеву, алоетинову, алорцинову, хрізамінову та ін.), смоли, дубильні речовини, ефірні масла, вітамін С та каротин, дуже корисний для лікування безлічі хвороб очей, внутрішніх органів людини тощо.
До речі, з'ясовано, що в алое, вирощеному на південних вікнах, вміст вітамінів значно вищий, ніж в рослинах, які вирощувалися на вікнах, повернених на північ.

Відомий всьому світові російський академік В.П. Філатов винайшов одне з найважливіших застосувань алое. Він встановив, що в тканинах, які знаходяться "при смерті", у боротьбі за життя виробляються особливі речовини — біогенні стимулятори, які впливають на ріст, загоювання виразок, знищення бактерій та сприяють одужуванню організму.

Відрізаний лист алое, за методом Філатова, витримували в темноті протягом 20-25 днів при температурі +3°. Вприснутий під шкіру сік з такого "вмираючого" листка сприяє, завдяки наявним в ньому біогенним стимуляторам, одужуванню людей, хворих на кон’юнктивіт та інші захворювання очей (очні більма, атрофія зорових нервів, ускладнення короткозорості)

Виростити цю цілющу рослину досить легко в кімнати умовах. Алое невибагливе до умов зростання, полюбляє легкий поживний ґрунт і помірний полив. При підживленні і обприскуванні, доросла рослина, що вирощувалась на південних експозиціях вікон, може квітувати. Вік цієї рослини досить довгий, бо недарма в народі її називають столітником. Численні представники цієї родини є декоративними рослинами, а деякі знайшли застосування в медицині. То ж доцільно прикрасити свої підвіконня красивими і цілющими рослинами.