Донедавна, в селах важко було відшукати хату, біля якої не красувався б кущ любистку. Цей мешканець гір Південної Європи уже давно одержав права громадянства в Україні. До вподоби прийшлася любистку і українська земля, і тутешній клімат. І українцям подобалась ця рослина. Її розводили для краси та побутових потреб.

Любисток... Така поетична назва цій рослині дана за приписувану їй властивість причаровувати молодих людей. Любисток згадується в українських народних піснях, його оспівано в легендах та поемах.

Любисток - один з найцікавіших квітів традиційного українського вінка, в якому він зазвичай є сусідом з васильком та є символом вірності. Про це є гарна легенда. Колись давно, жили на Україні дві пташки: Любисток і Волошка. Задля отримання красивого оперення люди винищили їх. Забилися в лісову гущавину останні вцілілі два пташеня, і так здружилися вони між собою, да так, що всі ставили їх у приклад: - Дай Бог вам такої згоди і відданості, як у Любистка і Василька, - благословляли в життя матері своїх рідних дітей. Після смерті останніх вцілілих птахів, місце де вони були поховоні, поросли двома пахучими квітками.

Вважалося, що любисток має особливу магічну силу, коли його збирають на Івана Купала. Дівчата носили цю рослину під пахвою, вважаючи, що саме так вони швидше сподобаються юнакам. Є повір'я, що якщо дівчина хоче швидше вийти заміж, то їй слід полоскати волосся у відварі любистку - і хлопці отарою бігатимуть за нею. Згідно з народними повір'ями, у любистку є ще одне застосування - виявляється, разом з полином він рятує від русалок. При розлученні з коханим, дівчата плели вінок відданості. Основою для нього є волошки, а між ними із любов'ю вплітають квітучий любисток. І куди б не заносила його доля, він твердо знав, що на нього чекають, пам'ятають і люблять.

На Україні вважали любисток прекрасним оберегом, що захищає від будь-якого чаклунства, пристріту і сильним приворотним зіллям. Його садили дівчата, щоб бути завжди коханими і бажаними, а молодиці - щоб була міцною сім'я. До сих пір у багатьох селах, дотримуючись давньої традиції, в любистку купають новонароджених. Вірили, що дівчатка стануть гарними, а хлопчиків, коли виростуть, будуть любити дівчата. Ще любисток кладуть в ліжечко дівчинки, щоб своє щастя вибрала, що не чуже, і щоб воно з нею було назавжди. За старих часів листочок любистку зашивали в шлюбну сукню, що гарантувало любов і вірність на довге подружнє життя. Якщо чоловік виїжджав з дому, дружина зашивала в підкладку його одягу гілочку любистку, щоб він не пішов до іншої. У селах недалеко від порога або біля хвіртки садили кущ любистку, що б гість завжди проходив повз нього, перед тим як потрапити в будинок: від пристріту, заздрісних думок. І взагалі, вважали, що кущ любистку, зростаючий біля будинку, приносить щастя і притягує удачу.

Старовинне повір'я говорить: щоб в будинку завжди було щастя, любисток обов'язково повинен рости в саду.

Для науки цю рослину описав Діоскорид. Любисток лікарський — багаторічна трав'яниста рослина родини селерових з прямим циліндричним, розгалуженим угорі стеблом заввишки до 2 метрів. Чималі листки зовні блискучі, перисто- або двічі перисторозсічені з великими сегментами. Дрібні ясно-жовті квітки зібрані у складні зонтики. Цвіте любисток у червні-липні.

Любисток має неабияке значення як лікарська рослина. Його використовують ще й як приправу до національних страв. З лікувальною метою використовують корінь, траву і насіння любистку. У вигляді відвару або напару корінь любистку вживають при захворюваннях нирок, шлунково-кишкового тракту, хворобах серця. Любисток корисний як відхаркувальний засіб, бо приносить значне полегшення. Застосовується любисток і як зовнішнє. Відваром кореня користуються при випаданні волосся та для поліпшення його росту. А коли вас турбує головний біль, то теж можна вдаватися до любистку. Свіжі зім'яті листки, коли їх прикласти до лоба, полегшують головний біль.

Надземну частину рослини заготовляють про запас під час цвітіння. Корінь викопують восени і сушать у приміщенні Однак найчастіше користуються свіжою рослиною, особливо для зовнішнього застосування. Насіння збирають після повного достигання.

Щоб мати можливість користуватись цією рослиною, варто відродити давню традицію — вирощувати її біля житла, бо любисток у природі не розповсюджений, хоч подекуди і трапляється у здичавілому стані.