24.9.2017, 21:30
» » »

Айва або хеномелес японський
Зелені плоди айви

На Шосткинській міській станції юних натуралістів десять років поспіль організовано роботу по проведенню трудової Всеукраїнської акції учнівської молоді «Плекаємо сад». Завдання, яке поставили перед собою юннати, полягало в закладанні шкілок, а в подальшому і розсадників таких плодових культур, як слива, абрикос, айва японська «Хеномелес», барбарису та кизилу. Тож вся робота проводилась відповідно до розділу акції «Зернятко – кісточка». Цьогорічна акція, що відбувалась в 2015-2016 році була присвячена розведенню з насіння декоративної культури айви японської хеномелеса.

 

 


Агробіологічна характеристика айви японської
 

Невисокий кущ родом з Японії та Китаю, в дикому вигляді росте в гірській місцевості. З 1796 року культивують айву японську в багатьох країнах світу. На Україні поширено два види хеномелеса – хеномелес японський (айва японська висока) і хеномелес Маулея (айва японська низька). Існує багато гібридних садових форм, що виникли у різних місцях у результаті спонтанної (природної) гібридизації двох видів при сумісному їх вирощуванні. Є багато садових форм, у тому числі махрових.

У нас на Поліссі (Шосткинський район Сумської області) цю культуру вирощують у лісопосадках та лісосмугах. На станції юних натуралістів ця рослина є у колекції дендрологічного відділку.

Кущ заввишки від одного до трьох метрів з поникли до землі гілками буро-сірого кольору. Молоді пагони вкриті короткими або гострими і твердими колючками, листя шкірясте, овальне або округло-овальне з тупою верхівкою чи дещо загострені завдовжки 3-5 см і завширшки 1,5-3 см. Розпускаються вегетативні бруньки у середині квітня, через тиждень-півтора на фоні листків, що ще не зовсім розгорнулися, з'являються бутони квіток і в кінці квітня – на початку травня починає цвісти. Квітки мають яскраво-червоний, рожевий або рожевий колір. Розмір їх у діаметрі становить 3,5-4 см. Вони відрізняють формою пелюсток, кольором та ступенем махровості. Квітка має 25-35 тичинок, які розташовані в два кола, спочатку достигають пиляки тичинок зовнішнього кола, а потім – внутрішнього. Одна квітка цвіте 4-5, іноді 6-7 днів. На одній гілці завдовжки до 50 см одночасно може утворитися 40-70 квіток і 20-30 яскраво забарвлених бутонів. В цілому на рослині може бути 200-300 і більше квіток. В період масового цвітіння, що триває 20-25 днів кущі рослини виглядають дуже декоративними. Рослина перехресно запилюється бджолами та іншими комахами.

Використовується айва японська як декоративна і плодова рослина. Вона щорічно навесні красиво зацвітає та рясно плодоносить, плоди її надзвичайно ароматні, містять багато харчових і біологічно активних речовин – вітаміну С, органічних кислот, цукрів, пектинових речовин, каротину.

Плоди хеномелеса широко використовують у харчовій і кондитерській промисловості. Використовують хеномелес і з лікувальною метою, тому цю рослину можна віднести до категорії лікарських. В народній медицині широко застосовують настій з сухих плодів при зниженій кислотності шлунку. Також з плодів готують вітамінний сироп, який додають по кілька чайних ложок у чай. Для цього плоди слід подрібнити, попередньо видаливши насіння, скласти в скляний слоїк і засипати цукром у співвідношенні одна частина подрібнених плодів й дві частини цукру. Через декілька днів під дією соку плодів цукор розчиниться, перетворившись на поживний запашний вітамінний сироп.

Цікаво знати, що айва японська – димо- і газостійка рослина, добре переносить стрижку, тому зрозуміло, що вона використовується в міському озелененні.

Росте айва на ґрунтах різного механічного складу, найкраще на слабо і середньо кислих. Ґрунт під посадку айви японської готують так, як і для інших чагарникових ягідників. Садити рослини краще навесні, а за сприятливих погодних умов і восени. Для посадки на постійне місце використовують двохрічні сіянці чи однорічні саджанці. Відстань між рядами може бути 2-2,5 м, між рослинами у ряду 1-2 м. Плодоносити рослина починає: саджанці на другий рік, сіянці – на третій-четвертий. Органічні добрива слід застосовувати один раз у два-три роки з розрахунку 3-5 кг на м2. На станції юннатів айва японська вирощується з 1995 року.

 

Айва Способи розмноження айви: дослід юннатів


Схожість насіння зберігається 2-4 роки. Насіння має високу енергію проростання, добре сходить після посіву восени і на весні, сіянці ростуть швидко, до кінця вегетації досягаючи показників росту, необхідних для висадки на постійне місце.

На практичних заняттях вихованці гуртка «Знавці рослин» займаються вирощуванням айви японської з насіння. Восени у жовтні 2015 року було проведено експерементальний дослід. Вибравши три дозрілих плоди з маточного куща айви японської, вихованці видалили з них насіння і отримали в середньому з кожного по 60 насінин. Всього для насіннєвого матеріалу було одержано 185 насінин. Не піддаючи стратифікації, насіння висіяли у добре підготовлений грунт у 2 рядки по 90 і 95 штук з розрахунку 100 насінин на 1 м довжини рядка. Навесні 2016 року в середині квітня з’явилися сходи з надземними округлояйцеподібними сім’ядолями. Схожість насіння становить 80%, тобто з 185 насінин провосло 148 одиниць айви японської. Догляд за сходами полягав у поливі, прополці, підживлюванні та розпушуванні міжрядь.

Другий дослід вихованці розпочали восени 20 жовтня 2015 року. Були зібрані дозрілі плоди айви японської в кількості 10 штук, з яких видалено насіння. Його ретельно перебрали, видалили ушкоджені екземпляри та просушили. Таким чином, було відібрано та підготовлено 240 насінин загальною вагою 40 г. До лютого 2016 року насіння стратифікувалося протягом 2-2,5 місяця (умови стратицікації звичайні, як і для інших плодових порід – насіння перемішували з вологим субстрактом піском і утримували при температурі від 0 до +5 градусів). Висівали стратифіковане насіння в кінці квітня, на початку травня. Висівали насіння, як тільки воно почало проростати, проросше насіння укладали в рядочки. На 1 погонному метрі грядки висівали 70-80 насінин, або 4-6 г ( вага насіння хеномалеса становить 40-60 г). Вихід сіянців 60-80 штук на погонному метрі. За вегетаційний період рослини досягли висоти 35-45, коренева система 60-70 см, рослини придатні для висадки на постійне місце. Сходи мають надземні округло-яйцеподібні сім’ядолі. Цвітіння і плодоношення сіянців наступає вже на 2-3 рік.

Третій дослід. Зелене живцювання – ефективний спосіб розмноження. Проводили його в парнику, брали 50 живців айви японської саджали в парник, цей дослід потребує регулярного догляду – обприскування водою, притінення від сонця і т. ін. За сприятливих умов і гарним доглядом живцювання вихід укорінення живців складає 70-80%. Укорінення спостерігали через 30-45 днів після садіння. Укоренилося 42 живця, до осені з них вийшли хороші рослини до 12-15 см за ввишки з розвиненою кореневою системою, наступного року розпікіруємо на грядки, а восени чи на весні через рік – на постійне місце.

За наслідками практичної роботи, яку проводили юннати з вересня 2015 року по жовтень 2016 року, дослід «Розмноження айви японської насіння: посів під зиму, посів навесні насіння, яке пройшло стратифікацію та зеленим живцюванням». Отримано наступні результати:
Дослід перший: 1.Посіяно восени 185 насінин яйви японської, не піддаючи стратицікації; 2.Проросло 148 сіянців; 3.Протягом вегетаційного переіоду загинуло 17 сіянців; 4.Вихід сіянців на вересень становить 131 екземпляр; 5.Висота рослин на кінець вересня становить 20-28 см.
Дослід другий: 1.Посіяно навесні у кінці квітня 240 насінин айви японської, які пройшли зимову стратицікацію; 2.Проросло 228 сінця; 3.Протягом вегетаційного періоду загинуло 22 сіянці; 4.Вихід сіянці на вересень становить 206 екземплярів; 5.За вегетативний перід рослини досягли висоти 33-45 см, коренева система 60-70 см, рослини придатні для висадки на постійне місце.
Дослід третій: 1.Брали 50 живців айви японської і саджали в парнику; 2.Укоренилося 42 живці, через 30-45 днів; 3.Протягом укорінення загинуло 8 живців; 4.Висота рослин становила 12-15 см заввишки з хорошею кореневою системою; 5.Через рік можно висаджувати такі рослини на постійне місце зростання.


 

 

Література

  1. Артеменко М.М., Латанська М.М. Ходімте в сад. – К.: Молодь, 1991. – 304 с.
  2. Шайтан І.Н., Клименко Л.Ю. Високо-вітамінні плодові культури. – К.: Урожай, 1985. – 112 с.
  3. Шевченко В.В. Садоводам-любителям: справочное издание. – Симферополь: Таврия, 1990. – 208 с., 16 л.
  4. Давидов В.Д., Черкасова А.І., Горницька І.П. У саду, на городі, пасіці. – К.: Урожай, 1992.
Категорія: Ягідні культури | 2016-11-05 Автор: |
Переглядів: 350 | Рейтинг: Публікація 5.0/5| Оцінили: 2
Имя *:
Email *:
Код *: