|
На Шосткинській міській станції юних натуралістів десять років поспіль організовано роботу по проведенню трудової Всеукраїнської акції учнівської молоді «Плекаємо сад». Завдання, яке поставили перед собою юннати, полягало в закладанні шкілок, а в подальшому і розсадників таких плодових культур, як слива, абрикос, айва японська «Хеномелес», барбарису та кизилу. Тож вся робота проводилась відповідно до розділу акції «Зернятко – кісточка». Цьогорічна акція, що відбувалась в 2015-2016 році була присвячена розведенню з насіння декоративної культури айви японської хеномелеса.
 Агробіологічна характеристика айви японської
Невисокий кущ родом з Японії та Китаю, в дикому вигляді росте в гірській місцевості. З 1796 року культивують айву японську в багатьох країнах світу. На Україні поширено два види хеномелеса – хеномелес японський (айва японська висока) і хеномелес Маулея (айва японська низька). Існує багато гібридних садових форм, що виникли у різних місцях у результаті спонтанної (природної) гібридизації двох видів при сумісному їх вирощуванні. Є багато садових форм, у тому числі махрових.
У нас на Поліссі (Шосткинський район Сумської області) цю культуру вирощують у лісопосадках та лісосмугах. На станції юних натуралістів ця рослина є у колекції дендрологічного відділку.
Кущ заввишки від одного до трьох метрів з поникли до землі гілками буро-сірого кольору. Молоді пагони вкриті короткими або гострими і твердими колючками, листя шкірясте, овальне або округло-овальне з тупою верхівкою чи дещо загострені завдовжки 3-5 см і завширшки 1,5-3 см. Розпускаються вегетативні бруньки у середині квітня, через тиждень-півтора на фоні листків, що ще не зовсім розгорнулися, з'являються бутони квіток і в кінці квітня – на початку травня починає цвісти. Квітки мають яскраво-червоний, рожевий або рожевий колір. Розмір їх у діаметрі становить 3,5-4 см. Вони відрізняють формою пелюсток, кольором та ступенем махровості. Квітка має 25-35 тичинок, які розташовані в два кола, спочатку достигають пиляки тичинок зовнішнього кола, а потім – внутрішнього. Одна квітка цвіте 4-5, іноді 6-7 днів. На одній гілці завдовжки до 50 см одночасно може утворитися 40-70 квіток і 20-30 яскраво забарвлених бутонів. В цілому на рослині може бути 200-300 і більше квіток. В період масового цвітіння, що триває 20-25 днів кущі рослини виглядають дуже декоративними. Рослина перехресно запилюється бджолами та іншими комахами.
Використовується айва японська як декоративна і плодова рослина. Вона щорічно навесні красиво зацвітає та рясно плодоносить, плоди її надзвичайно ароматні, містять багато харчових і біологічно активних речовин – вітаміну С, органічних кислот, цукрів, пектинових речовин, каротину.
Плоди хеномелеса широко використовують у харчовій і кондитерській промисловості. Використовують хеномелес і з лікувальною метою, тому цю рослину можна віднести до категорії лікарських. В народній медицині широко застосовують настій з сухих плодів при зниженій кислотності шлунку. Також з плодів готують вітамінний сироп, який додають по кілька чайних ложок у чай. Для цього плоди слід подрібнити, попередньо видаливши насіння, скласти в скляний слоїк і засипати цукром у співвідношенні одна частина подрібнених плодів й дві частини цукру. Через декілька днів під дією соку плодів цукор розчиниться, перетворившись на поживний запашний вітамінний сироп.
Цікаво знати, що айва японська – димо- і газостійка рослина, добре переносить стрижку, тому зрозуміло, що вона використовується в міському озелененні.
Росте айва на ґрунтах різного механічного складу, найкраще на слабо і середньо кислих. Ґрунт під посадку айви японської готують так, як і для інших чагарникових ягідників. Садити рослини краще навесні, а за сприятливих погодних умов і восени. Для посадки на постійне місце використовують двохрічні сіянці чи однорічні саджанці. Відстань між рядами може бути 2-2,5 м, між рослинами у ряду 1-2 м. Плодоносити рослина починає: саджанці на другий рік, сіянці – на третій-четвертий. Органічні добрива слід застосовувати один раз у два-три роки з розрахунку 3-5 кг на м2. На станції юннатів айва японська вирощується з 1995 року.
 Способи розмноження айви: дослід юннатів
Схожість насіння зберігається 2-4 роки. Насіння має високу енергію проростання, добре сходить після посіву восени і на весні, сіянці ростуть швидко, до кінця вегетації досягаючи показників росту, необхідних для висадки на постійне місце.
На практичних заняттях вихованці гуртка «Знавці рослин» займаються вирощуванням айви японської з насіння. Восени у жовтні 2015 року було проведено експерементальний дослід. Вибравши три дозрілих плоди з маточного куща айви японської, вихованці видалили з них насіння і отримали в середньому з кожного по 60 насінин. Всього для насіннєвого матеріалу було одержано 185 насінин. Не піддаючи стратифікації, насіння висіяли у добре підготовлений грунт у 2 рядки по 90 і 95 штук з розрахунку 100 насінин на 1 м довжини рядка. Навесні 2016 року в середині квітня з’явилися сходи з надземними округлояйцеподібними сім’ядолями. Схожість насіння становить 80%, тобто з 185 насінин провосло 148 одиниць айви японської. Догляд за сходами полягав у поливі, прополці, підживлюванні та розпушуванні міжрядь.
Другий дослід вихованці розпочали восени 20 жовтня 2015 року. Були зібрані дозрілі плоди айви японської в кількості 10 штук, з яких видалено насіння. Його ретельно перебрали, видалили ушкоджені екземпляри та просушили. Таким чином, було відібрано та підготовлено 240 насінин загальною вагою 40 г. До лютого 2016 року насіння стратифікувалося протягом 2-2,5 місяця (умови стратицікації звичайні, як і для інших плодових порід – насіння перемішували з вологим субстрактом піском і утримували при температурі від 0 до +5 градусів). Висівали стратифіковане насіння в кінці квітня, на початку травня. Висівали насіння, як тільки воно почало проростати, проросше насіння укладали в рядочки. На 1 погонному метрі грядки висівали 70-80 насінин, або 4-6 г ( вага насіння хеномалеса становить 40-60 г). Вихід сіянців 60-80 штук на погонному метрі. За вегетаційний період рослини досягли висоти 35-45, коренева система 60-70 см, рослини придатні для висадки на постійне місце. Сходи мають надземні округло-яйцеподібні сім’ядолі. Цвітіння і плодоношення сіянців наступає вже на 2-3 рік.
Третій дослід. Зелене живцювання – ефективний спосіб розмноження. Проводили його в парнику, брали 50 живців айви японської саджали в парник, цей дослід потребує регулярного догляду – обприскування водою, притінення від сонця і т. ін. За сприятливих умов і гарним доглядом живцювання вихід укорінення живців складає 70-80%. Укорінення спостерігали через 30-45 днів після садіння. Укоренилося 42 живця, до осені з них вийшли хороші рослини до 12-15 см за ввишки з розвиненою кореневою системою, наступного року розпікіруємо на грядки, а восени чи на весні через рік – на постійне місце.
За наслідками практичної роботи, яку проводили юннати з вересня 2015 року по жовтень 2016 року, дослід «Розмноження айви японської насіння: посів під зиму, посів навесні насіння, яке пройшло стратифікацію та зеленим живцюванням». Отримано наступні результати:
Дослід перший: 1.Посіяно восени 185 насінин яйви японської, не піддаючи стратицікації; 2.Проросло 148 сіянців; 3.Протягом вегетаційного переіоду загинуло 17 сіянців; 4.Вихід сіянців на вересень становить 131 екземпляр; 5.Висота рослин на кінець вересня становить 20-28 см.
Дослід другий: 1.Посіяно навесні у кінці квітня 240 насінин айви японської, які пройшли зимову стратицікацію; 2.Проросло 228 сінця; 3.Протягом вегетаційного періоду загинуло 22 сіянці; 4.Вихід сіянці на вересень становить 206 екземплярів; 5.За вегетативний перід рослини досягли висоти 33-45 см, коренева система 60-70 см, рослини придатні для висадки на постійне місце.
Дослід третій: 1.Брали 50 живців айви японської і саджали в парнику; 2.Укоренилося 42 живці, через 30-45 днів; 3.Протягом укорінення загинуло 8 живців; 4.Висота рослин становила 12-15 см заввишки з хорошею кореневою системою; 5.Через рік можно висаджувати такі рослини на постійне місце зростання.
Література
- Артеменко М.М., Латанська М.М. Ходімте в сад. – К.: Молодь, 1991. – 304 с.
- Шайтан І.Н., Клименко Л.Ю. Високо-вітамінні плодові культури. – К.: Урожай, 1985. – 112 с.
- Шевченко В.В. Садоводам-любителям: справочное издание. – Симферополь: Таврия, 1990. – 208 с., 16 л.
- Давидов В.Д., Черкасова А.І., Горницька І.П. У саду, на городі, пасіці. – К.: Урожай, 1992.
|
