Осику часто називають проклятим деревом - за легендою, на ній удавився Іуда: побудовані з осики споруди рушаться, привалюючи хазяїв, осиковим колом знешкоджують вампірів. Але осика не заслуговує поганої слави. Вона здавна використовується в господарстві: із деревини виробляють сірники, фанеру, щепу, якою покривають дах. Такі лускоподібні, сріблясті дахи можна побачити у Суздалі, Ростові Великому. Деревина осики також використовується в столярних і токарних справах, для виготовлення паперу. Особливо цінується "осикова чурка" – матеріал для виготовлення сірникової соломки. Із осикової деревини і кори добувають дьоготь, оцет та дубільні речовини. Із кори виготовляють попіл, яким обробляють полотно, добувають жовту фарбу.

Осика широко використовується в фармакології. Її препарати мають потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, пом'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості. Настій або відвар бруньок дають усередину при поліартриті, подагрі, ревматизмі, геморої, гострому й хронічному запаленні січового міхура, мимовільному і болючому (особливо під час вагітності й після операцій) сечовипусканні, у разі збільшення простати і як жарознижуючий засіб при гарячці. При гастритах, циститах, геморої й дизентерії бруньки можна вживати й у вигляді настойки. Для місцевого лікування бруньки осики застосовують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразах і опіках, для пом’якшення гемороїдальних вузлів, для розтирання при подагрі й ревматизмі, настойку як протизапальний й антисептичний засіб. Відвар кори рекомендують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення.

Подрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та гемороїдальному болю, а вижатим із листя соком змащують лишаї та бородавки. Внутрішньо – дві чайні ложки подрібнених бруньок заливають двома склянками окропу, настоюють 15 хвилин, проціджують і випивають усю дозу за день. Зовнішньо – мазь (1 частина сировини у вигляді порошку на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну) і настойку із бруньок та компреси з розпареного листя (2-3 ложки подрібненого листя загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до уражених ділянок).
 

Який вигляд має осика? Осика – красиве, висотою до 30 м дерево з сіро-зеленим стовбуром та округлими тремтячими листочками. Вона відноситься до родини тополь і є однією з самих поширених порід Євразії. Осикові ліси зустрічаються біля річок, западин, навкруги боліт та на вирубках. Листя осики має довгі черешки, у центрі сплюснуті, тонкі. Вони дуже пружні, бо мають луб'яні волокна, тому навіть сильний вітер не зриває листя, а тільки згинає черешки, і вони постійно коливаються. Звідси відомий вираз "тремтить, як осиковий лист".

Осиковий лист є й прикметою для допитливих. Листя осики лежать на землі догори, зовнішньою частиною, – зима буде холодна, догори виворітом – тепла.