Сучасна дендрофлора України постійно збагачується новими видами інтродукованих деревних рослин. Як правило, південні вихідці з субтропічного середземноморського клімату оселяються саме у тих місцях, де погодні умови нагадують їм батьківщину. Подорожуючи південними та південно-західними областями України, особливо Кримським півостровом, можна побачити чималу кількість рослин-інтродуцентів, які тут чудово почуваються. Та все ж такі рослини найбільше привертають увагу до себе там, де кліматичні умови начебто є несприятливими для їх зростання.
Аби південні екзоти, що вважаються рідкісними для північних областей могли зростати і розвиватись без ушкоджень, їх слід "приручати" до місцевого клімату. Інакше кажучи, вони мають акліматизовуватись в молодому віці.

З метою отримання власного садивного матеріалу рідкісних, не притаманних для вашої місцевості видів рослин, слід закладати досліди з їх розмноження. Краще за все для цього підходить насінневий спосіб. Дозріле насіння необхідно простратифікувати і висіяти. Отримані сіянці висадити у відкритий ґрунт, в шкілки для повної адаптації у певних температурних режимах. У подальшому відбувається природній відбір рослин. Як правило, через два-три роки залишається менша частина сіянців, що витримали певні температурні стреси і адаптувались до існуючих кліматичних умов. Також можна використовувати і інший спосіб розведення інтродукованих рослин – вегетативний, шляхом живцювання в теплих парниках.

Загартовані сіянці і вкорінені живці після третього року зростання в шкілках висаджують на постійні місця зростання. Такі саджанці, як показує практика, дають гарний приріст і добре переносять зимовий період.

Не одну весну відвідувачів станції юних натуралістів в місті Шостка радує своїм вишуканим рожево-фіолетовим квітуванням декоративне дерево церциса європейського. Юннати виростили його з насіння, яке зібрали в Київському ботанічному саду ім. академіка Фоміна в 2004 році. З тридцяти сіянців перенесли акліматизацію лише п’ять. Нині – це гарно сформовані дерева з шатровою кроною і розгалуженими стовбурцями височиною до 4 метрів зростають у приватних садибах на території міста Шостки.

Дослід з розмноження церцису юннати заклали і в цьому році, але використовували насіння, зібране вже зі своїх вирощених дерев.

Батьківщиною церцису європейського є країни Середземномор’я, він поширений в західній і центральній Європі. Цю рослину родини бобових ще називають "іудиним деревом", або багрянником. Церцис може витримувати низькі зимові температури до мінус 15 градусів. При цьому можуть підмерзати однорічні гілки, або з’являтись тріщини на стовбурі. Він полюбляє сонячні відкриті місця, що сприяє його буйному квітуванню навесні. Рослина вибаглива до ґрунтів, не переносить важкі, глинисті, краще за все росте на вапняних, або водопроникних піщаних. За свої декоративні якості церцис європейський вирощують в парках, скверах і приватних садах в одиночних і групових посадках. Це дерево декоративне протягом всього вегетаційного періоду з початку квітування аж до пізньої осені. Навіть зимою, завдяки своїм плодам, що зберігаються на гілках, має неповторний привабливий вигляд.

Розмножують церцис європейський посівом стратифікованого насіння. Для цього напередодні посадки в лютому, насіння на три години замочують у гарячій воді температурою плюс 80-90 градусів. В травні місяці сіянці висаджують до шкілки у відкритий ґрунт. Після трирічного зростання молоді саджанці висаджують на постійне місце. Кращими строками висадки саджанців церцису є жовтень.