Білка звичайна – найбільш розповсюджений гризун нашої місцевості. Вона населяє тайгу і широколистяні ліси, місцями зустрічається у лісостепу. Дивовижно, що при своєму невеликому розмірі вона стрибає у довжину на 3-4 м, а у разі необхідності і на 10-15 м, при цьому хвіст слугує їй своєрідним рулем і парашутом.

Білка – тварина денна, вдень вона веде активний спосіб життя, а вночі відсипається у гнізді. Основу їх харчування складають жолуді і горіхи, а також насіння хвойних дерев: ялини, кедра, піхти. Влітку і восени важливим додатковим харчем є ягоди та гриби.

Тримати ручну білку вдома – велике задоволення. Час, проведений з цією симпатичною і товариською істотою, одне задоволення. Однак не забувайте при цьому, що по-справжньому ручною білка стає тільки, якщо вона вигодувана людиною з раннього дитинства.

Характер у білки, як і у людей, досить індивідуальний. Їх відносини з людьми складаються по-різному. Одні швидко звикають і стають довірливими до будь-якої людини. Інші по-справжньому довіряють лише господарю, який за ними доглядає. Зустрічаються білки, які досить сильно звикають лише до однієї людини. У випадку зміни господаря тваринка стає дикою і кусючою, не дивлячись на безліч спроб їх приручити.

Тримати білку просто в жилому приміщенні явно недоцільно. Оскільки вона може пошкодити книжки, одяг та інші цінні речі. Однак є й інша більш вагома причина. Білка настільки мініатюрна й спритна тваринка, що її можна легко придавити дверима або випадково наразити на небезпеку. Однак це не значить, що ця симпатична тваринка повинна весь час сидіти в клітці. Навпаки, якщо ви хочете, щоб вона стала  по-справжньому  ручною, обов’язково випускайте її погуляти по кімнаті. Слід зазначити, що свободу руху білці можна надавати лише у присутності людини.

Бажаючих вигулювати білку в квартирі, слід попередити, що це деревна тваринка, яка вміє вправно лазити по шторах, карнизах і тюлі, і тому може пошкодити ці речі.

Мінімальні розміри житла для вашого улюбленця мають складати 1х1х1 м. однак краще, якщо помешкання буде вищим за вказаний розмір. Для нормального розвитку тварини їй слід багато рухатись, тому поставте в клітку бігове колесо, а також гілку з сучками для того, щоб по ньому було зручно лазити і стрибати. Домівку розміром 20х20х20 см краще за все підвісити в 20 см від даху клітки, оскільки в природі білки будують гнізда високо вгорі дерев, а в клітці вони полюбляють сидіти на даху домівок. Вхід в житло (7х7 см) краще за все розмістити посередині передньої стінки, щоб тварина могла зручно залазити в нього з дерева. Не забувайте, що домівка має зніматись і час від часу чиститись.

В якості м'якої підстилки  в клітку кладуть сіно, а краще для цього підходить підсушений торф’яний мох.

Чому білку називають білкою?

Слово «білка» що стосується моторних, пухнастих гризунів, які живуть на деревах, з'явилося не відразу. Спочатку, в різних частинах стародавньої Русі, білок називали по-різному. Найбільш часто зустрічаються назви «вівериця», «векша» і «мись». Віверицей білок раніше називали в Македонії та Чехії, а також на Україні.

Одна з версій походження сучасного слова «білка» пов'язане з торгівлею. Хутро білок високо цінувався у всі часи, що не дивно. Він красивий, м'який і теплий. Варто лише уявити, що на одному квадратному сантиметрі зимової шкури білки розташовуються близько 10000 волосків, цінність її хутра стає очевидною. Шкурами білок, а також куниць і деяких інших тварин, здійснювалася оплата за товари.

Згодом назви розмінних монет перейшли на назви самих тварин, шкурам яких відповідали монети. Наприклад, «бела» - 1 шкурка білки вагою приблизно 250 грам, «куна» - 1 шкура куниці. Куна і досі є грошовою одиницею в Хорватії. Ця версія дуже правдоподібна, але все ж не пояснює, звідки ж з'явилося слово «білка» («бела»).

Ще одна версія походження цього слова відноситься до більш близького і звичного слова «білий». Деякі дослідники вважають, що вивіркою називали спочатку тільки білих звірків, ймовірно, альбіносів, хутро яких особливо цінувалося. Потім первісне значення змінилося, і цим словом стали називати всіх білок. Білка в зимовій шкурі стала називатися «бѣла вѣверіца» (біла вивірка). Надалі для зручності залишилася тільки частина «бѣла», що стала згодом «білка».

Як називають хвіст білки?

Хвіст білки називають віялом. Ви коли-небудь спостерігали за тим, як білочки стрибають з гілки на гілку? Досвідчені мисливці відразу помітили, що роблять це вони за допомогою хвоста. Він використовується в якості рівноваги. Хвіст для векші служить способом захисту від ворогів, їм вона відганяє комах. Білячий хвіст дуже пухнастий і довгий, іноді він перевершує в розмірах саму господиню. Цю якість звірята застосовують в жарку літню погоду, коли користуються хвостом в якості віяла.

Харчовий раціон білки складають молочні продукти (кефір, йогурт, творог, сир, молоко), овочі, ягоди, фрукти (сливи і вишні слід давати без кісточок, оскільки в них містяться шкідливі речовини). Невеликими порціями дають трубчасті їстівні гриби, які тварина має з'їсти зразу, оскільки сховані в домівці свіжі гриби  швидко псуються. Найбільш улюбленими ласощами  для білки є горіхи і соняшникове насіння (не смажене). Однак, якщо їй зразу скормити багато цього калорійного корму, вона може ожиріти, що шкідливо для її здоров'я. Добова норма становить 6-8 соняшникових насінин, або 1-2 лісових горіха, або 1 грецький горіх, або 6-8 кедрових горіхів. Колоти гріхи не потрібно – білка гризун і вона прекрасно справляється з будь-якими горіхами сама. Не слід давати їй гіркий мигдаль, оскільки він містить отруйні речовини! Пам’ятайте, що не дивлячись на наявність соковитих кормів, в клітці завжди повинна бути свіжа вода. 

Керівник гуртка "Юний зоолог"                                                          Олександр Бадрак