Ґрунт є важливим елементом біосфери, бо саме він та організми, що його населяють, є носіями життя на Землі. Якість ґрунтів, як відомо, визначається їх родючістю. Ця якісна ознака відрізняється від інших тіл у природі, оскільки характеризується здатністю давати врожай зелених рослин. Поряд з цим, ґрунти є зберігачами сонячної енергії, яка накопичується в процесі фотосинтезу. Вчені-ґрунтознавці стверджують, що в перегної у ґрунтах світу накопичено 1019 20 кілокалорій сонячної енергії. Крім того, ґрунт виконує роль потужного чистильника з переробки різноманітних нечистот.

По поверхні землі глибина залягання ґрунтів коливається від декількох міліметрів до декількох метрів. Формування певного шару ґрунту відбувається в результаті взаємодії ґрунтоутворюючих факторів, таких як: клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтоутворюючі материнські гірські породи, діяльність людини, рельєф та час. В свою чергу, всі ґрунти мають генетичну класифікацію, яку запровадив видатний науковець-ґрунтознавець В.В. Докучаєв. В результаті взаємодії всіх факторів ґрунтоутворення виникають і різні типи ґрунтів, які класифікуються за механічним складом. Серед най розповсюджених видів і груп ґрунтів виділяються глинисті, важкі суглинки, середні суглинки, легкі суглинки, супіщані і піщані. Відповідно до генетичної класифікації ґрунтів вчені виділяють їх класи за принципами генезису, тобто способами їх утворення та географічного положення. З півдня на північ почергово залягають наступні типи ґрунтів: латеридні, атмосферно-пилові (ґрунти пустель), пустельно-степові, чорноземи, сірі лісові, дерново-підзолисті, тундрові. Крім цього, існує клас інтрозональних гуртів, які не мають особливої своєї зони, тобто зустрічаються у вигляді окремих територій на інших зонах. До таких ґрунтів відносяться солонцеві ґрунти, заплавні, болотні та перегнійно-карбонатні.

Територія Шосткинського району Сумської області на мапі України розташована в північно-східній частині. Ця територія відповідно до фізико-географічно районування входить до складу мішано-лісової хвойно-широколистяної вологої, помірно-теплої зони, Поліської провінції Новгород-Сіверського Полісся. Тому на Шосткинщині превалюють дерново-середньо- і сильно-підзолисті супіщані на алювіогляціальних пісках і супісках ґрунти. У заплавах річок Бичихи, Івотки, Шостки та Есмані розповсюджені торфовища низові і торф’яно-болотні ґрунти на оглеєних піщаних суглинках. В західній частині тариторії району вздовж лівого берегу р. Десна від приток Шостки та Осоти трапляються окремі ділянки лучних опідзолених ґрунтів на алювіальних відкладах (річкові відкладення). По всій протяжності р. Івотка в межах Шосткинського району сформувались лучні і лучно-болотні ґрунти на алювіальних відкладах. Окремою плямою на дерново-підзолистих ґрунтах району південніше м. Шостки на території селища Вороніж залягають сірий опідзолений на лесовидних суглинках ґрунт, який нагадує за зовнішніми ознаками опідзолений чорнозем. Мабуть, тому містечко Вороніж є одним із найдавніших поселень нашого краю, оскільки люди оселялись тоді на територіях, де зустрічались родючі ґрунти та водні об’єкти.