Вовк – давня назва, утворена від слів, корінь яких означав «рвати», «тягти», «волочити». Вовк – тварина-хижак, яка відноситься до родини собачих. Він і справді ззовні дуже схожий на велику собаку. Це розумний, спритний, витривалий, обережний, сильний звір. За одне нічне полювання вовк може пройти до 30 км.

Втім собаки, як відомо, друзі людини, а вовки у всі часи вважалися її ворогом. І на це були об’єктивні причини. Вовки нападали на свійську худобу, а в голодні зими – навіть на людину. Тому не дивно, що люди довго й завзято боролися з вовками, оголосивши їм справжню війну.

За розповідями мисливців Шосткинщини з якими мені довелось поспілкуватись, я дізналася, що вовк – досить обережна, розумна і хитра тварина. В нашій місцевості він полює на копитних тварин і є найбільшим хижаком. Зрозуміло, що кожний мисливець мріє про те, аби вполювати такий престижний трофей.

Станом на 2012 рік в лісах Шосткинського району по таксації нараховувалося 14 вовків. За цей же період мисливцями було добуто 2 вовчиці, 1 досвідчений вовк та 1 вовк-переярок. В січні 2013 року добуто 1 вовчицю мисливцями – членами районної організації УКТР.

Регулювання чисельності такого хижого звіра є необхідним заходом, але воно має бути регламентоване і не причиняти шкоди популяції цього виду.

З усього видно, що на сучасному етапі у цій нерівній боротьбі перемагає людина. Можна навести і такий приклад: в Англії вовків винищили повністю. Тому як нагадування про ці, на жаль, не зовсім правильні дії з боку людини, було встановлено пам’ятник багатостраждальному вовку.

Однак останніми роками вчені світу зібрали багато переконливих доказів про позитивну роль хижаків у екологічних системах, оскільки їх здобиччю стають хворі, фізично неповноцінні, виснажені тварини. Так, за підрахунками вчених-зоологів, встановлено, що середньодобова потреба вовка у м’ясі становить 2 кг. Не важко підрахувати, що за цілий рік вовк з’їдає понад 700 кг м’яса, в переважній більшості легкодоступної здобичі – хворих та слабих тварин.

Таким чином, хижаки виконують в екосистемах роль санітарів і повне винищення цієї групи тварин призведе до порушення природної рівноваги.

Вовки, як і більшість інших хижаків, все частіше гинуть від рушниці мисливців, а це означає, що на сьогоднішній день вони потребують захисту і охорони на рівні держави. Можна взяти приклад з деяких країн світу, де на законодавчому рівні організовано збереження і відновлення хижих птахів.

Я вважаю, що дбайливого відношення заслуговує кожна тварина. Це стосується, в першу чергу, і вовків. Адже катастрофи вовча діяльність викликати не може, а от їх повне винищення може сильно порушити рівновагу в живому світі.

Нам, людям, потрібно задуматися наскільки жорстоко ми винищуємо різні види тварин, а потім із сумом визнаємо, що винищений вид потрібно заносити до Червоної книги. Такі дії людства можуть призвести до ситуації, коли своїм нащадкам ми будемо лише розповідати про те, «що жив-був сірий вовк…».

Як приручити вовка?
 

Дружба вовка і людини - прекрасний сюжет для фільму або пригодницького роману. Вовки завжди були неймовірно привабливі для людини. Часто люди навіть спеціально заводять собак, схожих на вовків. Поширена думка, що приручити дикого вовка неможливо. Деякі фахівці в тій чи іншій мірі спростовують це твердження.

В історії бували випадки, коли вовк дійсно ставав для людини домашнім улюбленцем, замінюючи собаку, і навіть виконував команди. Варто пам'ятати, що це не звична практика, а неймовірні виключення.

В цілому, виховати вовка можна, хоч і неймовірно складно. Починати це робити необхідно з перших днів життя вовченя. Ерік Зімен, біолог з Німеччини, зазначив, що після дев'ятнадцяти денного віку вовченя буде неможливо поставити під соціалізації. Фахівці з виховання вовків, яких в світі не так багато, починають свою роботу з цуценятами 8-10 днів від народження. Так як до початку прийому твердої їжі залишається ще дві-три тижні, цуценят забирають від матері і весь цей час годують молоком з пляшечки.

Основний секрет приручення вовка полягає в тому, щоб стати для тварини «членом зграї», тобто, зробити все, щоб вовк сприйняв людини як родича. Але однієї умови недостатньо, людина повинна стати не тільки родичем, але ватажком зграї, інакше повного приручення не вийде. Справа в тому, що в тваринному світі завжди створена жорстка соціальна ієрархія. У зграї не може бути двох рівних один одному вовків, один завжди стоїть вище іншого на соціальних сходах, домінує над ним. Тому людина і вовк не зможуть стати друзями, навіть якщо вовк прийме його за свого.

Подружжя Датчерів з США відмовилася від усіх благ цивілізації і оселилося в лісі, щоб вивчати вовчу зграю. За 6 років життя пліч-о-пліч їм вдалося потоваришувати з усією зграєю вовків.

Це має проявлятися і на вихованні вовченят. Якщо вовченя нападає, то людина не повинна лякатися, тікати, будь-яким чином показувати страх, а повинен дати відсіч - інакше з раннього віку вовченя зрозуміє, що він сильніший і він домінує у відносинах.

Слід розуміти, що повністю приручити вовка неможливо, а історії людей, яким вдалося приручити вовка як домашню собачку - це, скоріше, природні аномалії. Дослідники відзначають, що «соціалізований» вовк може бути небезпечніше, ніж дикий. Дикий вовк, почувши людини, відчувши її запах, кинеться бігти. Звиклий ж до людини звір не побоїться підійти і вкусити першим.

Будь-який прояв ласки (погладити по голові), до якої звикли домашні собаки, вовк може прийняти за спробу нападу і дати жорстку відсіч.

Крім того, недарма існує приказка: «Скільки вовка не годуй, він все одно в ліс дивиться». Які б чудові умови людина не створила для вовка, як би не прагнув оточити його домашнім теплом і затишком, рано чи пізно він втече в ліс, це стосується і вовків народжених в неволі.

У Ленінградському зоопарку дресирувальник Дмитро Васильєв виростив вовченя, який до цих пір сприймає його як маму і поводиться, як слухняний пес. З усіма іншими людьми вовк досить агресивний.
Загалом, про мрію завести вовка в якості домашнього вихованця можна забути. Вихованням вовків можуть займатися тільки спеціально навчені люди, які обрали вовків об'єктом наукових досліджень.