Цікаве про білу акулу
Цей вид акул має певні ознаки, які відрізняють його від інших, а саме: серпоподібний хвостовий плавник, наявність чітко вираженого килю на хвостовому стеблі та досить крупні зуби, що мають шилоподібну або пластинаподібну трикутну форму. Для цього виду характерні досить великі (височиною до 5 сантиметрів) і широкі зуби із зазубреними краями. Міцні челюсті дають можливість кархародону наносити своїй здобичі страшні ушкодження та без зайвих зусиль перекушувати кістки,хрящі жертв. Широка паща та глотка цієї гігантської акули дозволяє проковтувати дуже великі шматки.
Цікаві факти про акул. Чи відомо вам, що...
- Синя акула може мати близько 52 дитинчат. Довжина новонароджених акул становить 30 см. синя акула може розвивати швидкість до 70 км/год.
- Кархародон – інша назва акули, відображає її особливості, що походить від грецьких слів: «katharos» і «odous» , що в перекладі означає «гострий зуб». Дійсно велика біла акула-володарка величезної пащі, всіяної п'ятьма рядами трикутних п'ятисантиметрових зубів, забезпечених зазубринами на краях. З допомогою верхніх зубів акула розриває свою здобич, а нижніми зубами утримує її.
- Під час спарювання самці сильно кусають самок, проте від укусів їх надійно захищає товста шкіра.
- Підводні печери біля узбережжя Мексики вночі стають притулком для багатьох рифових акул. Аквалангісти бачили в печерах багато особин, які спали.
- Найбільша спіймана акула - це китова акула, розмір якої сягав 18 метрів в довжину, а її маса - 40 тонн.
Що їсть біла акула?
Акула не особливо розбірлива у виборі їжі, хоча більш за все у шлунках спійманих особин знаходили інших акул дожина яких сягала 2 метрів. До складу їжі кархародону входили також порівняно невеликі риби (скумбрія, морські окуні), тунці, тюлені, котики, калани, морські черепахи. Ця акула не гидує навіть падлом та відходами. Так у шлунку одного екземпляру,спійманого поблизу Сіднея, були знайдені рештки коня, барана та собака. У іншої добутої акули у берегів Південної Африки виявили козеня, два гарбузи та обплетеною лозою чималу пляшку. Кархародон є самою крупною акулою із всіх сучасних хижих акул, їх тіло має торпедоподібну форму,що надає їм можливості бути добрими плавцями. Цю акулу інколи називають "білою" хоча її зовнішній вигляд навряд чи відповідає цій назві. Спина та боки акули мають сіро-коричневе забарвлення,а інколи чорне. Черево має брудно-білий колір. Звичайна довжина білої акули складає 5-6 метрів при масі тіла 600-3200 кілограмів. Найбільша з виміряних особин у дожину сягала 6,4 метра хоча спостерігали екземпляри до 7- 8 метрів. При цьому слід зазначити, акули, які не досягли 4 метрів не є статевозрілими. Живуть кархародони у середньому 30 років, а статевої зрілості набувають у 15 років. У давнину (кінець третинного періоду) існували гігантські кархародони довжина яких сягала 13 метрів. У пащі такої акули досить вільно могли розташуватися декілька людей. Сучасний кархародон віддає перевагу одиночному способу життя. Зустрічається акула як у відкритому океані так і біля берегів. Хижачка мешкає у всіх прибережних водах з температурою від 12 до 24 градусів за Цельсієм. Акула зазвичай тримається у поверхні води, але може опускатися у глибинні шари.
Все про білу акулу
Біла акула серед безлічі морських мешканців (лат. Carcharodon carcharias) здавна викликає острах, домисли, які часто виявляються лише наслідком уяви людей. Велика біла акула, акула-людожер, щелепна хижачка, біла смерть, як тільки не називають її люди. Це граціозна, зловісно-таємнича, розумна і організована тварина . Вона дійсно вселяла і вселяє людині тваринний страх однією своєю появою у морі. Зареєстровано чимало випадків нападу акули на людей, що знаходились у воді або у човнах. Більшість атак призводило до летальних випадків, і лише не багатьом жертвам вдавалось зберегти своє життя, відкупившись втратою кінцівок або іншими важкими ушкодженнями. З усіх нападів акул на людину, третина належить саме великій білій акулі. Напади кархародона помічені не тільки у відкритих водах, але і вздовж берегів, у бухтах, на пляжах. Недарма у Австралії ця акула отримала назву біла смерть. Передбачають, що напади на людину здійснюють тільки окремі одинокі особини. Однак, чим ретельніше вчені дослідники вивчали цю хижачку, тим ясніше ставало розуміння того, що найбільша хижа риба в світі не так смертельно небезпечна, як про неї кажуть, занадто перебільшуючи чутки. Безліч найрізноманітніших досліджень і записів підводної зйомки, а також різноманітних і часто небезпечних експериментів показали, що людина аж ніяк не є улюбленими ласощами для великої білої акули.
Коли нападає біла акула?
Найчастіше напад акули з летальним результатом на людину трапляються через те, що людина поводиться занадто безтурботно і забуває, що наближатися близько до неї не можна, наприклад, не занурюватися в воду в місцях полювання білої хижачки. Ця тварина, може викликати навіть захоплення, а не тільки страх, адже велика біла акула це один з найбільш озброєних для полювання хижаків у світі, оскільки вона має дуже чутливе обоняння, відмінний слух, зір, тактильні і смакові відчуття і електромагнетизм. Велика біла акула майже непомітна в глибині морської води. Тюлені, кити, морські котики, дельфіни та інші акули панічно бояться її величезною пащі з трикутними зубами, розташованими в кілька рядів. Своєю верхньою щелепою акула розриває плоть жертви, а нижньою щелепою утримує її. Вона володіє дивовижною здатністю зберігати свою температуру вищою, ніж температура води у якій знаходиться. Тому її вважають теплокровною твариною, також як і всі ссавці. Крім того, у великої білої акули найдосконаліший нюх на планеті. До органів нюху акули відносяться носові ямки, розділені навпіл. Отвори знаходяться з обох боків голови і ведуть в носову порожнину, яку вистилає нюховий епітелій. Отворів з кожної сторони по два : в один входить вода , в інший виходить. Такий пристрій дозволяє розчиненим або зваженим у воді речовинам подразнювати слизову оболонку порожнини, а нервові сигнали починають надходитиу мозок чим викликають відповідну реакцію на запах.
Нюх білої акули
Прекрасна хижачка унікальна і тим, що здатна вловлювати електричний сигнал краще, ніж будь-яка найсучасніша акустична лабораторія чим перевищує цю здатність людини у декілька мільйонів разів. Велика біла акула має особливу будову очей подібних до кішки і здатна побачити здобич у темряві, а особливий орган акули бічна лінія дозволяє їй вловити найменші хвилювання на воді на відстані понад 100 метрів.
Спосіб пересування акул
Тулуб акул подовжений, сплощений в спинно-черевному напрямку. У деяких видів акул тулуб своїми формами нагадує торпеду. Акули плавають, рухаючи з боку в бік хвостовим плавцем. Ці істоти живуть на різних глибинах і найчастіше плавають досить-таки швидко. На відміну від більшості інших риб, акули не мають можливості рухатися назад.
Особливості парних кінцівок акул сприяють збільшенню швидкості і маневреності, при цьому бічні плавники служать рулями при здійсненні поворотів, занурень і підйомів. Також парні плавники необхідні для врівноваження тіла при русі і зупинці.
Спинний плавник, який у багатьох видів вельми розвинений, допомагає зберігати рівновагу при складних маневрах, і не дає рибі перекинутися на бік. Але при всіх різноманітних рухах через недосконалість опорно-рухового апарату акула не може здійснювати хід назад.
Одним із специфічних способів пересування в товщі води можна виділити в акул і "реактивний рух", яке дозволяє акулам пересуватися під час відпочинку або на великих глибинах. Полягає воно в тому, що при виштовхуванні з силою води з зябрових щілин, акула може просуватися вперед на деяку відстань. Такий вид переміщень енергетично економний.
Розмноження білої акули
Відомо, що великі білі акули стають хижаками ще до свого народження. Зазвичай в утробі матері розвивається до 5 акулят, але на світ з'явиться тільки одна. Саме вона зжере ще до народження всіх своїх братів і сестер. Вагітність триває 11 місяців і буває раз в два роки.
Стан покриву тіла білої акули
Луска і шкура акул
Шкірний покрив риб забезпечений лускою. Вона буває різна за своєю будовою, формою і розмірами лусочок, механічним і захисним властивостям.
У акул шкіра покрита, так званою, плактоїдної лускою. Ця назва має грецьке коріння, і в перекладі означає пластинку, площину в поєднанні зі словами "форма", "вид".
Луска покриває все тіло акули, лише зяброві щілини залишаються незахищеними.
За своїм устроєм плактоїдна луска являє собою шкірні зубчики, які міцно сидять в тілі акули. Плактоїдні лусочки акули дивно нагадують їх зуби, як зовнішнє, так і будовою. Кожна така лусочка покрита зверху емаллю і має пульпарний канал, в якому розташована пухка тканина, нерв і кровоносні судини.
Все, як у справжньому зубі.
Емаль (витродентин), що покриває плактоидную луску, за своїм складом аналогічна емалі зубів і надає лусках міцність. Розміри і форма лусочок у акул різних видів можуть відрізнятися. У деяких вони досить великі, У інших складно розгледіти неозброєним оком. За формою можуть бути зазубрені, лопатоподібні, шипоподібні, ромбовидні і т. д. кріпляться до шкіри лусочки за допомогою ніжки-шипа, зануреного глибоко під шкіру акули. Над поверхнею шкіри підноситься лише його верхня пластинка, прилегла до тіла хижачки у напрямку до хвостового плавця.
Таке розташування лусочок допомагає зберегти тілу акули високу обтічність, а покриття лусочок емаллю і особливої мастилом - знизити тертя тіла об воду при русі.
шкура, луска і шкіра акули
Міцність лусочок дуже висока. Саме завдяки цій властивості луски, шкура акули є своєрідною бронею, що оберігає тіло хижачок від механічних пошкоджень і зубів інших хижаків. Її важко навіть пробити ножем.
Якщо провести по тілу акули рукою в напрямку від хвоста до голови, можна серйозно поранити шкіру долонь об гострі і міцні лусочки. Недарма луску акул ще називають шкірними зубами хижачки.
На тілі акул іноді можна зустріти окремі великі лусочки, розташовані частіше, відособлено від інших. Кісткові освіти, прикладом яких можуть послужити колючки катрана, теж утворені видозміненими лусочками.
Властивості міцності шкури і шкіри акул людина запримітила давно і знайшов їм практичне застосування. Ще в давнину з шкури акул і шагрені виготовляли щити воїнів, обертали рукояті мечів, пізніше стали робити фартухи кузнєцов, наждачний папір, відому своєю винятковою зносостійкістю.
Чудова шагреневая шкіра, яка має гарний вигляд, добре обробляється і міцна, застосовується в взуттєвій промисловості і галантереї. З неї шиють черевики, виготовляють міцні ремені та вироби шкіргалантереї.
Шагренева (акуляча) шкіра перевершує по міцності волячу в 10 разів!
Як пишуть зоологи в статті, опублікованій в Journal of Experimental Biology, акуляча шкіра на 12% збільшувала швидкість переміщення під водою, і відбувалося це не тільки через зменшення опору води і зниження турбулентності. Виявилося, що структура лусочок сприяє виникненню поблизу поверхні тіла риби водяних вихорів, які штовхають її вперед. Тобто вода ще й злегка підштовхує акулу у напрямку руху.
На такий ефект працює не тільки форма кожної окремої лусочки, але і їх розташування на шкірі. Вчені сподіваються, що дослідження в цьому напрямку допоможуть створити спеціальні покриття для кораблів, підводних апаратів і гідрокостюмів, які полегшили б пересування у воді. Втім, досі всі спроби взяти на озброєння гідродинамічні виверти акул не привели до скільки-небудь вражаючих результатів…
Література
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Акула_біла
- Т.С. Расс. «Жизнь животных», Москва. «Просвещение» 1983
- О.Г.Ільченко «Усе про все. Риби», Київ. «Школа» 2003
- О.Ф.Цеханська «Світ тварин», Київ. «Ранок» 2006
Олександр Бадрак,
керівник гуртка «Юний зоолог»
