Природнича екскурсія – одна з форм організації навчального процесу, яка потребує активних методів навчання. Само слово "екскурсія" (латинська назва excurro – вибігаю) показує, що навчальне заняття повинно проводитись поза аудиторією: на природі, виробництві, у музеї і т.д.). Екскурсія має тісний логічний зв'язок з попередніми та наступними заняттями.

Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Без проведення відповідних екскурсій вивчення природничого матеріалу набуває схоластичного характеру. К.Д.Ушинський підкреслював, що чудовий краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога, що день проведений серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві.

Одним з методів навчання на екскурсії є спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням керівника (спеціалістів різних галузей), з бесідою, демонстрацією визначених об’єктів, з виконанням робіт практичного і дослідницького характеру. Екскурсії цінні тим, що на відміну від навчання в аудиторії вихованці можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуттів. Діти бачать об’єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин і ґрунту, тварин і рослин. Це дає можливість сформувати уявлення про природу як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають у тісному взаємозв’язку, утворюючи природний ланцюг.

Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння – орієнтування в просторі, визначення видів ґрунтів, рослин, комах, птахів, формують уявлення про їх життя, живлення.

На екскурсіях вихованці отримують навики і вміння проведення дослідницької роботи. Вони вчаться спостерігати за предметами і явищами неживої і живої природи, аналізувати, порівнювати, робити висновки. Виконуючи дослідницькі завдання, вихованці знайомляться з рослинним і тваринним світом своєї місцевості у різні пори року, отримують конкретні уявлення про застосування знань про природу на практиці. Все це активізує пізнавальну діяльність вихованців, спонукає до вивчення і закріплення нових знань. У вихованців виробляється дослідницький підхід до вивчення явищ оточуючого середовища.

У спостереженні об’єктів екскурсії беруть участь різні органи чуттів дитини. Це сприяє більш досконалому вивченню об’єктів і явищ, а також розвитку і самих органів чуттів. Виховне значення екскурсій полягає в тому, що спостереження взаємозв’язку і взаємообумовленості в природі виховує в учнів основи матеріалістичного світогляду, викликає інтерес і почуття любові до природи і рідного краю, виробляє навички роботи в колективі. Екскурсії сприяють вихованню естетичних почуттів і бережливого ставлення до природи й до наслідків людської праці, виховують патріотизм.

У гуртках початкового рівня найчастіше проводять екскурсії, які поєднують елементи ілюстративної і дослідницької екскурсій, коли педагог пояснює окремі питання, а потім ставить перед учнями завдання, що виконуються ними самостійно.

Вихід за межі закладу є значною подією в житті вихованців. Навіть одна правильно організована екскурсія надає дітям багато вражень, збуджує їх почуття. Організація і проведення декількох екскурсій за короткий термін часу призводить до перевантаження новими почуттями. Діти втомлюються, інтерес знижується. В цьому випадку екскурсія втрачає свою дидактичну цінність і може перетворитися на прогулянку.

Керівник гуртка повинен вчасно підготуватися до проведення екскурсії, враховуючи виконання календарного планування. Необхідно ознайомитися з науковою літературою, методичними розробками екскурсій, скласти приблизний план (дата, місце і час проведення екскурсії), продумати організаційні заходи і методи підготовки вихованців, ознайомитися з об’єктами екскурсії, визначити в якій мірі вони відповідають її цілям. З місцем екскурсії краще ознайомитися за 1-2 дні до її проведення. Якщо перед екскурсією в природу зробити це набагато раніше, або спиратися на огляд під час попередніх екскурсій, то за цей час рослинний і тваринний світ може настільки змінитися, що ми не знайдемо всіх необхідних для спостереження і вивчення об’єктів.

Підготовка до екскурсії складається з кількох етапів:
1. Розробка керівником річного календарного плану, де намічаються екскурсії з певних тем з урахуванням конкретних природних умов.
2. Визначення навчально-виховної мети кожної екскурсії.
3. Вибір місця екскурсії і попереднє ознайомлення з ним, визначення об’єктів для вивчення.
4. Підготовка дитячого колективу – ознайомлення з метою і завданням екскурсії, виділення груп дітей і розподіл завдань і обов’язків, ознайомлення з правилами поведінки на екскурсії.
5. Підбір екскурсійного спорядження і інвентарю, розподіл його між ланками, призначення відповідальних.
6. Визначення маршруту і зупинок екскурсії, позапрограмних об’єктів, які можуть викликати інтерес у дітей і до розповіді про які треба завчасно підготуватись.

Потім керівник складає розгорнутий план екскурсії за такою схемою:
1. Дата, група;
2. Тема;
3. Мета;
4. Маршрут;
5. Обладнання;
6. Проведення екскурсії (спосіб пересування, огляд об’єктів, пояснення, дослідницька робота вихованців, збирання зразків рослин, шкідників, комах, зарисовки, складання плану і т.д.)
7. Опрацювання матеріалів екскурсії.

Вибираючи місце екскурсії, необхідно враховувати пізнавально-виховальне значення об’єктів. Дуже важливо завчасно визначити питання, на які діти повинні будуть відповісти в процесі екскурсії. Готуючись до екскурсії, керівник повинен визначити, яку суспільно-корисну працю будуть виконувати вихованці. Наприклад, в лісі – розчистити від віток визначену площу лісового масиву. Така праця, як правило, дуже зацікавлює дітей, а тому підсилює виховний ефект екскурсії.

Керівник повинен продумати, які учбові ігри і який активний відпочинок буде організовано з вихованцями під час проведення екскурсії, визначити головні питання бесіди з ними після екскурсії.

Перед екскурсією керівник знайомить вихованців з її ціллю, планом, маршрутом, визначає час проведення екскурсії. Діти повинні знати, куди вони ідуть, що будуть робити під час екскурсії, на що звернути увагу, що взяти з собою (папки, коробки, корзинки, банки, ножі, ножиці, блокноти, олівці і т.д. Перед виходом керівник перевіряє, щоб діти нічого не забули.
Вихованці повинні усвідомити, що екскурсія – це не прогулянка, а учбове заняття, що проводиться на природі, будь-якому об’єкті , тому до неї треба ставитись як до заняття.

Напередодні проведення екскурсії керівник проводить вступну бесіду, по можливості знайомить із матеріалом спостереження, ще сприяє зацікавленості вихованців до екскурсійних об’єктів.

Ефективність екскурсії залежить від організованості та дисциплінованості вихованців. Тому під час вступної бесіди керівник пояснює, як діти повинні вести себе на шляху, в лісі, на полі, біля річки; як необхідно одягнутися в залежності від погоди і пори року, як розподілити екскурсійне спорядження між собою.

Екскурсійні об’єкти будуть сприйматися краще, в повному обсязі, якщо під час підготовки до проведення екскурсії зацікавити вихованців проблемно-пізнавальними задачами, надати деякі відомості про об’єкти екскурсії і попередити про те, що по результатам екскурсії будуть проводитись опитування.

Вихованців слід поділити на невеличкі групи, назначити головних, що будуть відповідати за дисципліну і виконання завдань. Після цього дати конкретне завдання кожній групі і кожному вихованцю.

Екскурсій не повинна бути простим повторенням вивченого матеріалу, вона повинна дати вихованцям щось нове, поглибити та розширити їх знання про навколишній світ.

Під час екскурсії керівник повинен забезпечувати належну дисципліну, потурбуватися про її організований і цілеспрямований характер. Щоби увага учнів під час екскурсії не відволікалась, не слід захоплюватися ознайомленням з багатьма об’єктами, швидко переходити від одного об’єкта до іншого без визначеного порядку, зупинятися на дрібних моментах.

В тому випадку, коли у вихованців виникнуть питання, що не стосуються даної теми, необхідно перемикнути їх увагу на об’єкт, що вивчається, а якщо це зробити важко, то коротко пояснити те, що зацікавило дітей, чи пообіцяти зробити це пізніше. Відмовленням або відхилення від відповіді на такі питання можна загасити зацікавленість у дітей, їх намагання ширше, всебічно познати навколишній світ.

Мистецтво керівництва екскурсією полягає в чіткому формулюванні мети екскурсії, в умінні організовувати роботу всієї групи і окремих вихованців, керувати нею, зосереджувати увагу вихованців на об’єкті, що вивчається. По мірі накопичення екскурсійного досвіду в роботі вихованців буде з'являтися все більше самостійності. Завдання керівника екскурсії – розвивати ініціативу і активність вихованців, для чого організовувати під час екскурсії спостереження і колекціонування, виміри, малювання і фотографування, ведення необхідних записів, надавати рекомендації з використання деяких технічних прийомів і способів виконання роботи. Все це буде мобілізувати їх увагу, активізувати пізнавальну діяльність, розвивати спостережливість, пам'ять.

Стійкій увазі і активності вихованців сприяють групові та індивідуальні завдання, що їм надає керівник на початку екскурсії. Групове завдання отримує кожна група вихованців. В процесі виконання самостійної роботи у вихованців можуть виникнути деякі складності, потреба в додатковому поясненні, своєчасній допомозі. Тому керівник повинен бачити, як працюють всі групи, помічати критичні моменти в роботі вихованців, щоби при необхідності надати допомогу.

Важливо, щоб під час екскурсії і після неї вихованці виконували доступні їм завдання дослідницького та практичного характеру.

Велике значення під час екскурсії має пояснення керівника. Його розповідь повинна бути коротка, цікава і доступна вихованцям. Якщо екскурсія потребує теоретичних пояснень, то їх необхідно надавати чи на початку екскурсії, чи після проведення, але не під час екскурсії.

Під час екскурсій необхідно навчати вихованців бережному ставленню до природи (не виривати без потреби квітів, не ламати гілок на деревах і кущах, не м’яти трави, не залишати слідів своєї присутності на екскурсійному об’єкті і т.і.). Керівник повинен пояснити вихованцям, яку шкоду приносять рослинам обламані гілки, обдерта кора.

Необхідно звертати увагу вихованців на фарби осіннього лісу, різнокольоровий покров весняних луків, на журчання весняного струмка, на різноголосий спів птахів, на тишу зимового лісу і т. і. Все це пробуджує у них почуття чарівного, виховує естетичні смаки, любов до рідної природи, залишає незабутні спогади на все життя.

Якщо керівник гуртка залучає до проведення екскурсії спеціаліста (інженера, агронома, лісівника, співробітника музею), то завчасно домовляється з ним про зміст і форму пояснень, про задачі, які стоять перед вихованцями.

В процесі шкільного навчання у учнів виробляється динамічний стереотип: після кожного уроку – перерва. Цієї регламентації часу необхідно притримуватися і під час проведення екскурсії: після 40 –45 хвилин активної діяльності вихованців необхідно робити невелику перерву на 10 – 15 хвилин. Під час перерви доцільні ігри, проведення цікавих змагань, естафет, читання оповідань, віршів і т. і.

Після проведення екскурсії проводиться підсумкова бесіда. Діти обмінюються враженнями, висловлюють свої думки, вирішують за допомогою керівника питання, що виникли під час проведення екскурсії.

Керівник гуртка узагальнює, уточнює, доповнює відповіді вихованців. Бесіда повинна бути короткою, щоби не послабити емоційність задоволень від самої екскурсії. Ефективність такої бесіди зростає, якщо керівник при необхідності використовує додатковий матеріал, наприклад: данні книги, газетної статті, попередній досвід, спостереження вихованців і т.д.

Матеріал екскурсії можна закріпити на гурткових заняттях – підсумкова бесіда, твори, використання малюнків, обробка зібраних матеріалів (виготовлення гербарію, висадження рослин, догляд і спостереження за зібраними зразками рослин, комах, організація виставки за матеріалами екскурсії, випуск стіннівки тощо).

Після екскурсії зібраний матеріал оброблюють. Доцільно матеріали екскурсії оформлювати у вигляді альбому з відповідними малюнками, фотографіями, записами, схемами, діаграмами. Живий матеріал розміщують у живому куточку, рослини висаджують на навчально-дослідну земельну ділянку закладу, де потім вихованці спостерігають за ними і проводять досліди і експерименти.

Для закріплення екскурсійний вражень для вихованців початкової шкільної ланки доцільно використовувати такий вид роботи як написання творів. Ця робота допомагає дітям згадати побачене і почуте на екскурсії, навчає висловлювати свої спостереження, почуття, розвиває письмову мову, збагачує активний словник.

Також для вихованців початкового рівня одним із засобів закріплення екскурсії є дидактична гра. Так ігри допомагають керівнику гуртка навчити дітей правильно називати деякі речі, їх властивості, вказувати на схожість і різність між ними. Під час проведення гри у дітей складаються конкретні уявлення про предмети природи. Прикладом дидактичної гри може бути гра "Вгадай, з якого дерева цей листок" (див. додаток).

Велике значення для закріплення матеріалу екскурсії має залучення дітей до суспільно-корисної праці. Це і прибирання сміття, обкопування дерев, розчистка ділянок лісу, прибережних смуг річок, боротьба з шкідниками.

Керівник заздалегідь повинен визначитися, яке спорядження потрібно для кожної екскурсії. Екскурсійне спорядження умовно можна поділити на три види: індивідуальне (для кожного вихованця), групове і загально гурткове.

Спорядження для кожного вихованця: блокнот чи зошит, олівець, кольорові олівці, ластик, папір для малювання, пакетики для збору насіння, коробочки, банки.

Спорядження для групи вихованців: газетний папір, папка для збору рослин, коробки і корзинки, копачка, сантиметрова стрічка чи рулетка.

Спорядження загальногурткове: лопата, термометр, бінокль, фотоапарат, шнур, компас.

Інше спорядження, в залежності від цілі екскурсії, можна використовувати як індивідуальне, групове чи загально гурткове (наприклад, компас). В залежності від теми і цілі екскурсії, а також віку вихованців керівник гуртка підбирає відповідне екскурсійне спорядження.